АКТ    ПОЖЕРТВУВАННЯ

МИЛОСЕРДНІЙ   ЛЮБОВІ   ГОСПОДА   БОГА

 

який  склала  св.  Тереза  від  Дитятка  Ісус

9  червня  1895   року  на  свято   Пресвятої  Трійці

(після  її  смерті   цей  акт  знайдено   у  св.  Євангелії,

яку  вона  завжди   носила  на   своєму   серці)

 

«О мій Боже! Преблагословенна Трійце! Я бажаю любити Тебе і ширити любов до Тебе, працювати над прославленням св. Церкви, спасаючи душі на землі та звільняючи ті, які страждають у Чистилищі. Бажаю досконало виконувати Твою волю та дійти до того ступеня слави, який Ти приготував мені у Своєму Царстві. Словом, я бажаю бути святою, але відчуваю свою неміч, тому прошу Тебе, щоб Ти Сам був моєю святістю!

Господи, Ти мене так полюбив, що дав мені Свого Єдинородного Сина за Спасителя й Обручника, а через те безконечні скарби Його заслуг стали моїми. Я жертвую їх Тобі радо і благаю Тебе, щоб Ти глядів на мене тільки крізь Обличчя Ісуса і крізь Його Серце, що горить любов’ю!

Жертвую Тобі також заслуги всіх Святих, що в Небі і на землі, їх акти любові і акти любові святих ангелів. Укінці жертвую Тобі, Преблагословенна Трійце, любов і заслуги Пречистої Діви Марії, моєї Дорогої Матінки. У Її руки передаю це моє жертвування і прошу Її, щоб склала його Тобі. Її Божественний Син, мій улюблений Обручник, сказав нам під час Свого земного життя: «Чого б ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам у Моє Ім’я». Тому я впевнена, що Ти вислухаєш мої бажання. Я знаю, мій Боже, - що більше Ти хочеш дати, то більші даєш нам бажання.

Я відчуваю в своєму серці безмірні бажання, тому з довірою прошу Тебе: прийди і візьми в Своє посідання мою душу. Ах, я не можу приймати Святого Причастя так часто, як того бажаю! Але чи ж Ти не всемогутній, Господи? Залишись у мені, наче в Кивоті, і ніколи вже не покидай Своєї малої жертви!

Я бажала б потішити Тебе за невдячність злих – тому благаю Тебе: забери мою свободу не подобатися Тобі! А коли іноді через немочі впаду. Очисти мою душу Своїм Блаженним поглядом, спали мої недосконалості, наче вогонь, що перетворює все в себе самого.

Дякую Тобі, мій Боже, за всі ласки, які Ти мені дав, особливо за те, що очистив мене у вогні страждання. З радістю споглядатиму на Тебе в останньому дні світу, бо матиму в руках знак святого хреста. Ти дозволив мені нести цей дорогоцінний хрест, тому надіюся, що в Небі буду подібна до Тебе і побачу, як на моєму прославленому тілі блищатимуть святі Рани Твоїх Страстей.

Надіюся, що після земного вигнання буду тішитися Тобою у вічній батьківщині. Але я не хочу збирати заслуги для перебування у Небі. Хочу працювати тільки для Твоєї любові, щоб лише Тобі подобатися, щоби потішити Твоє Пресвяте Серце і спасти душі, які будуть любити Тебе вічно.

У вечір земного життя я стану перед Тобою з порожніми руками. Я не прошу Тебе, Господи, щоб Ти почислив діла мої… Всі наші праведності мають плями в очах Твоїх! Тому хочу зодягнутися у Твою Праведність і від Твоєї любові отримати вічне посідання Тебе Самого. Не хочу іншого престолу, іншого вінка, як тільки Тебе, мій Улюблений!

У Твоїх очах час – ніщо. «Тисяча літ в очах у Тебе». Отже, Ти можеш за хвилину приготувати мене, щоб я постала перед Тобою.

Нарешті, щоб жити в акті досконалої любові, я жертвуюся як цілопальна жертва Твоїй Милосердній Любові і благаю Тебе: спалюй мене безнастанно й дозволь, щоб у мою душу перелилися хвилі безконечної ніжності, що замкнені в Тобі, щоб в такий спосіб я стала мученицею Твоєї любові, мій Боже!

Коли те мучеництво приготує мене до з’яви перед Тобою, нехай воно усмирить мене, а моя душа нехай без зволікань впаде у вічні обійми Твоєї Милосердної Любові.

О мій Улюблений! Я хочу за кожним ударом мого серця відновлювати перед Тобою безконечну кількість разів те пожертвування, аж поки «зникнуть тіні» і я зможу сам на сам говорити Тобі вічно про мою любов!!!»

Марія-Франциска-Тереза від Дитятка Ісус та св. Обличчя,

негідна монахиня, кармелітка.

 

Примітка:

Відпусти, якими наділений цей акт пожертвування (від слів: «Нарешті, щоб жити в акті досконалої любові…»):

1) відпуст трьох років за кожне проказування,

2) відпуст повний раз у місяць за звичайними умовами для тих, які будуть його проказувати щодня.

(Декрет св. Пенітенціарії в Римі, 31 липня 1923 року і 23 грудня 1935 року).