Захисні механізми    

 

Тереза застосовує всю гамму оборонних механізмів, які бережуть її індивідуальність в ситуації, коли не зможе порадити собі з ляком чи фрустрацією. Біль або ляк, що з'являються у житті, належить інтерпретувати як застережні знаки. Здорова індивідуальність реагує тоді втечею або боротьбою. Піднята активність зменшує ляк, натомість неможливість її підняття – збільшує страх. У випадку Терези реакції втечі або боротьби не входили в гру: з ордену втекти не могла, зв'язана шлюбами, протиставитися і воювати з настоятельками також не могла, прагнучи бути вірною орденському послуху. Підкреслювала на кожному кроці свою малість і слабкість, до того ж не почувалася на силах реагувати на біль і ляк. Що давало їй біль? Напевно суворість настоятельок і упокорювання. Брак людського співчуття і підтримки. Чого боялася? Боялася, що не буде кохана. Тричі втрачала найближчих осіб, даруючих їй любов і підтримку. Боялася, що вже завжди буде відкинута через людей. Боялася також поранення через осіб, яким дарувала симпатію, а вони могли не відповісти їй взаємністю. Боялася осудження через власну совість. Був період, коли дуже хворобливо переживала кожний свій найдрібніший моральний недолік. Тереза переживала теж фрустрації з приводу неможливості заспокоєння своїх амбіцій в ордені. Прагнула навчатися, виїхати на місії, виголошувати Євангеліє. Жодна з цих потреб не мала шансу реалізуватися в її житті.  

Тереза застосовувала багато психічних оборонних механізмів, щоб справитися з болем і ляком. Найважливішим з них є механізм сублімації страху і страждання. Ці відчуття вона підносила в тому сенсі, що надавала їм важливу мету (спасіння душ) а також керувала їх до важливої особи (присвячувала Богові). Завдяки тому одержувала хоч би в невеликому ступені заспокоєння своїх інстинктивних прагнень. 

Іншим механізмом було фантазування, як в разі її шлюбу з Ісусом. Таке фантазування є способом постачання собі замінюючої винагороди, якщо дійсні бажання не можуть бути виконані.  Можна припустити, що йшло тут про бажання зв’язку з чоловіком, закладання сім'ї. 

Тереза застосовувала також раціоналізацію, коли навіювала собі, що прикрі відчуття, яких досвідчувала, реально приємні. Цей тип раціоналізації має спеціальну назву: „солодкі лимони”. Носить також назву „позитивного мислення”. Тереза не хотіла страждати, але якщо вже страждає і нічого з цим зробити не може, то переконує себе, що страждання добре і дає їй радість. 

Тереза була свідома великої суворості настоятельки, але оскільки не уміла б собі порадити з таким фактом, вирішила заперечити йому і визнати суворість Матері за прояв любові. Коли ще додасть до того, як дуже ту Матір кохає, не мусить радити собі з сумнівами типу: „Що я тут роблю?”, „Чом я не одержую тут любові?”, „Чи дійсно добре я зробила ідучи в орден?” і т.д., і т.п. 

Важливим механізмом є також ідентифікація: уподібнення до когось іншого (Ісуса), ототожнення з ним, перейняття його думок, мети і збережень. Ідентифікуючись з іншою, в нашому понятті гідною подиву особою, у непрямий спосіб ми задовольняємо свої прагнення і життєву мету. 

Оборонні механізми зменшують викликану страхом напругу, відчуття провини, уможливлюють збереження доброго розсуду з собою і збільшують відчуття безпеки. Якщо застосування оборонних механізмів з помірністю є загальне і вигідне, то входження в надмірність стримує психічний розвиток, оскільки застосовані надміру оборонні механізми використовують психічну енергію на захист перед страхом, тоді як енергія та могла б бути ужита на творчий розвиток індивідуальності. Терезі була заборонена активна реакція на біль і страх, отже залишалася її пасивність.