Відновлення душевної сили

В ніч Різдва, після пастерки, її найулюбленіший
тато коментує вигляд черевиків Терези, залишених біля
комину: "Хай там що, на щастя то вже останній
рік!..." [A 45r]. Тереза почула ці слова, які її глибоко
ранили. Її сестра Селіна, знаюча її як надчутливу
дівчинку, радить їй, щоб не сходила у пошуках подарунків
в черевиках.
"Але то не була вже та сама Тереза, Ісус змінив
її серце! Стримавши сльози, я зійшла швидко зі сходів і,
здушуючи биття серця, взяла мої черевики, поставила їх
перед Татусем і витягнула радісно всі предмети, зі
щасливим вираженням обличчя, як королева. Тато сміявся,
він також стався заново радісний, і Селіна думала, що
бачить це уві сні!... На щастя була то солодка
реальність, Teрезка відшукала силу душі, яку втратила у
віці чотирьох з половиною років і вже назавжди повинна
була її зберегти!....". [A 45r].
У цьому автобіографічному тексті ми знаходимо
подробиці, які вказують на співпрацю Терези з наданою їй
ласкою через Ісуса. Зміна, якої Тереза зазнає, не автоматична,
немовби виконана без її волі чи свідомості. Ні. Для
прийняття благодаті мусить зробити зусилля: Стримуючи
сльози, я зійшла швидко зі сходів і затримуючи биття
серця, взяла мої черевики... Почавши від цього
моменту, зростає, між іншим, її рівень відчуття власної
цінності. Перестає сприймати себе як вразливу дитину.
Потім, разом з фактом усвідомлення, що може стримати
сльози і прискорене биття серця, починає відчувати себе
відважною та здатною до багатьох речей.
Коли дивиться на те, що сталося в різдвяну ніч,
вірна правді, підкреслює діяння Благодаті і значення
власного зусилля. У міцних і живих барвах описує
благодать, запропоновану через Ісуса, а також швидке і
активне прийняття її в себе.
"У ту ніч, коли став слабим і страждаючим з
любові до мене, зробив мене сильною і хороброю, зодягнув
мене у свою зброю і від цієї благословенної ночі я не
була поборена в жодній битві, але якраз навпаки, я
переходила від перемоги в перемогу і розпочала, так би
мовити, "біг велетня!..." [A 44v]
Відчуття впевненості і довіри до себе самої,
які дуже чітко бринять в останніх реченнях,
найбільше відповідають відчуттю власної вартості. Не
забуваючи, що це Ісус зробив її сильною та хороброю,
Тереза почувається оснащеною в усе потрібне для
проходження від перемоги до перемоги. Тереза уникає
надлишку "любові до себе" і – показуючи автентичну покору – описує себе за допомоги позитивних образів.
Вважає себе малою і одночасно гідною до великих
вчинків. Пише про себе саму:
"Я вважаю себе за слабку пташку вкриту лише
легким пухом, я не орел, маю лише його ОЧІ і СЕРЦЕ,
оскільки, незважаючи на свою безмежну малість, я
осмілююся дивитися на Боже Сонце, Сонце Любові і моє
серце відчуває в собі всі прагнення Орла..." [M
4v]


|