6. Місія

 

Одне із завдань, над яким Тереза працює протягом останніх місяців свого життя, полягає в тому, щоб сформулювати свою доктрину таким чином, аби переказати її світу у змістовних та простих словах. Отже, її листи рясніють короткими визначеннями та описаннями, а яких вона розвиває свою думку про святість. Її виклади становлять організовану цілісність: це насправді мала доктрина, її власна «моя дорога», «мій спосіб». Тереза розуміє, що йдеться про щось, що не є звичайне, що специфічне, відмінне від інших доріг, які наближають до святості.

Тепер вона часто вживає найрізноманітніші характерні символи. Це, наприклад, образ Бога Отця, який Тереза часто забарвлює особистим досвідом і спогадами про доброго, поблажливого пана Мартена. Або образ дитини, бачений у власному, бездоганно щасливому дитинстві. Втім, побожність Терези завжди залишалася дуже христоцентричною. Христос завжди залишається осереддям. Він – Наречений, але цей наречений є для неї дуже батьківським, прибирає на себе батьківські атрибути. Тереза залишається нареченою, але дедалі більше стає немов дитина. Крім цього є образи, які наштовхують на думку, що її несуть, а не вона сама рухається: Божі рамена, ліфт, орел, який підхоплює та несе на крилах тощо.

Певні фактори обумовлюють ці визначення: насамперед, ніч духовних страждань, а незабаром і фізичних, які її огортають. У стражданні Тереза хапається за аспекти віри, формулює їх, доводить самій собі. Досвід живить доктрину.

Також у ній проростає характерне усвідомлення місії у світі (пор. NV 16 VII). Тереза висловлює її передусім у розмовах зі своїми сестрами, коли вже лежить хвора.

Нарешті, її виховна діяльність: від березня 1896 р. їй цілком довірили послушниць (хоча і без титулу наставниці, залишеного для Марії Гонзаги). Послушниці прагнуть багато знати. Тереза допомагає їм, додає наснаги, радить, відповідає на запитання, втаємничує в духовне життя, формулює для них свої власні переконання.

Тереза має навіть поза мурами монастиря! Наприклад, місіонер Руллан, з яким вона має листування і за якого молиться. Саме в листі до нього їй пощастило найкраще представити своє бачення гармонії між милосердям і Божою справедливістю (пор. Л 203). Також дуже потребувала духовного підбадьорення її рідна сестра Леоні, якій тричі не вдавалося вступити до монастиря. Це був тип «душечки» слабкої, але водночас сповненої доброї волі. Нарешті семінарист Белльєр, з яким Тереза мала тривале листування – молодий, з повною довірою до сестри-затворниці, дуже чулий, навіть сентиментальний (брак батьківського виховання) і ще пригнічений комплексом гріховності. Йому Тереза Докладно відкриває всі подробиці своєї доктрини про довіру. Листи до Белльєра щедро представляють нам спосіб думок Терези.