2. Ставлення до життя

 

«Є тільки Ісус, нічого іншого немає...» «Нічого для себе ані для створінь...» Ці негативні формулювання в Терези потрібно інтерпретувати в позитивному світлі возлюблення нескінченної цінності Бога. В жодному разі не треба думати, що наша кармелітка недооцінює те, що є доброго на землі, а тим більше, що вона не любить людей. Особливо знаменне є те, що наприкінці життя, біля вершини любові Бога, Тереза отримує «благодать розуміння, в тому полягає любов до ближнього» (ІД 10, Мs . С 11v), хоча вже розуміла й практикувала її протягом всього чернечого життя... Тут не будемо вдаватися в подробиці на цю тему. Зазначимо лише, що все її життя було опромінене центральним світлом духовного дитинства. «Мала дорога» перетинає всі сфери життя. Все обертається довкола осі «не я, але Ти». Так відбувається з любов'ю до ближнього. Тепер Тереза пройнята словами Ісуса: «Як Я був полюбив вас, так любіте і ви один одного» (Йн 13, 34). (У цьому теж прагне якомога більше наблизитись до Ісуса!) Бачить, що власними силами вона ніколи не досягне цієї інтенсивності в любові, тому молиться: «Я не зможу! Зроби це в мені, Господи!» «О! як же дорога мені [Твоя нова заповідь], бо дає мені впевненість, що хочеш любити в мені всіх тих, яких наказав мені любити!.. О так! Відчуваю, що, коли люблю ближніх, тоді Ісус сам діє в мені!» (ІД 10, Мs. С 12v).

Те саме відбувається з її апостольством у ролі наставниці новіціату. Тереза стверджує, що завдання перевищує її сили, та очікує, що Господь наповнить її долоні. І Він це робить: «Коли я зрозуміла, що сама по собі нічого не можу зробити, обов'язок, який мені довірили, вже не здається мені таким важким; я усвідомлюю, що мені необхідно з'єднатися дедалі сильніше з Ісусом, решту ж мені додадуть у надлишку... Справді, моя довіра ніколи не була ошукана» (ІД 11, Мs . С 22v).

Те ж саме і з покликанням, широким, як світ, щоб бути любов'ю в серці Церкви. Сама по собі Тереза «непотрібна», – і знає про це, – але просить, щоб любов Господа зійшла до її серця: «Ось моя молитва: прошу Ісуса, щоб потягнув мене у полум'я своєї любові; щоб мене так сильно поєднав із собою, щоб Він сам жив і діяв у мені» (ІД 11, Мs . С 36r). Тоді вона зможе своєю молитвою підняти світ (пор. ІД 11, Мs. С З6v).

Завжди цей напрямок – вийти з себе і повністю довіритись Ісусові. Для неї молитва – це поєднання з Ісусом (пор. ІД 11, Мs .С 25v), це взивати «Отче!» в подиху Ісусового Духа (пор. ІД 11, Мs. С 19v). Молитва Ісуса, «Отче наш», захоплює її і живить її власну молитву. Вся її доктрина проникнута духовністю «Отче наш». Це постава anawim – жебраків Господа, смиренних, як Марія, «голодних, котрих наситив благами» (Лк 1,53). Тому Тереза стає дедалі більше марійною. В Марії бачить матір і прототип усіх, які мають іти «звичайною дорогою» віри та віддання.