Йоан Павло ІІ (1978-2005)

 

Папа Йоан Павло IIКароль Войтила, краківський архієпископ, був у Лізьє і молився біля гробу Покровительки Місій. Він багаторазово говорив про святу, особливо коли відвідував кармелітські монастирі. У Кармелі на вул. Коперніка в Кракові він зокрема сказав: „Сьогоднішня Літургія двічі підкреслює слова Ісуса: „Якщо не станете, як діти...” „Історія однієї душі” показує нам, що значить стати, як діти і пережити до кінця Боже батьківство, пережити свою маленьку дорогу, яка веде до найбільших справ. Усе це показала нам св. Тереза від Дитяти Ісус своїм життям, своїм покликанням, своїм богопосвяченням. І це сильно укріпилось на фотоплівці сучасної Церкви”.

Очолюючи літургію з нагоди 50-річчя Згромадження Сестер Кармеліток Дитяти Ісус, архієпископ сказав: „Бажаємо вам того духа дитинства, що є необхідним сучасній людині – людині, заплутаній у різноманітні видимості величі”. І в іншому місці: „В Божій економії те, що велике, що найбільше, є малим і укритим. І навпаки: те, що велике, могутнє і знане всім є найменшим. Саме це виражає духовна дорога св. Терези від Дитяти Ісус”.

Протягом років свого понтифікату Папа згадував нашу святу близько 100 разів. Говорив про неї французьким єпископам з нагоди візиту ad limina Apostolorum, у своїх папських місійних зверненнях згадував про її молитву та жертву заради місій; у промовах до монахинь-затворниць ставив її за приклад споглядання; у проповіді для дітей, приймаючих перше Причастя, згадував про її Перший Поцілунок Ісуса; молодь заохочував до наслідування цієї молодої кармелітки; цитував її думки у проповідях, енцикліках та посланнях, наприклад у „Vita consecrata”.

Кармель в Лізьє, кімната, в якій померла

св. Тереза.

2 червня 1980 р.

Йоан Павло ІІ – перший Папа, який здійснив паломництво у Лізьє (2 червня 1980 р.), служив понтифікальну Євхаристію перед базилікою святої, молився перед її мощами та відвідав монастир, в якому вона стала святою. Святіший Отець проголосив у Лізьє дві промови: проповідь під час Служби Божої та звернення до монахинь-споглядальниць. У них міститься синтез його терезіянського вчення. Зосередьмо на них нашу увагу.

Святіший Отець,висловивши спочатку свою велику радість від того, що може здійснити паломництво в Лізьє, Йоан Павло ІІ згадав слова св. Павла, у яких він вбачає синтез духовності св. Терези: „Бо всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі. Адже ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!” (Рим 8, 14-15). „Важко було б знайти слова більш синтетичні, і водночас більш точні щодо, так би мовити, особистої харизми Терези Мартен (...). Так довіряти Богу, як Тереза з Лізьє – це означає йти малою дорогою, по якій веде Божий Дух: Він завжди веде до величі, яку одержують сини і дочки Божого усиновлення”. У контексті цього Папа нагадав такі слова Кипріана Норвіда, „одного з найбільших поетів і мислителів, які народила польська земля, а прийняла земля французька”, де він упокоївся: „Краса існує на те, щоб захоплювати до праці (...). І захоплює ця краса, – продовжував Намісник Христа – ця квітка святості, яка виросла на цій землі, а те захоплення не перестає спонукати нас до праці (...), до тієї найважливішої праці, в якій людина остаточно вчиться своєї людськості. Вона відкриває, за прикладом Терези, в самій собі, що означає одержати Духа синівства (...) і починає кликати: Авва, Отче!”. І це закликання, „яке розноситься по всіх континентах нашої планети, віддається луною у цьому кармелітському затворі в Лізьє, щоразу оживлюючи згадку про малу Терезу, яка своїм коротким, укритим життям промовила з особливою силою Авва, Отче! А завдяки їй вся Церква знайшла повну простоту і свіжість цього закликання, яке має свій початок і джерело у Серці Самого Спасителя”.

Далі, у промові до французьких монахинь-затворниць, які зібралися в Кармелі в Лізьє, Святіший Отець зауважив, що „бажає з цього місця утвердити всіх їх (...) у споглядальному житті, необхідному для Церкви та людства”. Папа також говорив про затвор і, цитуючи Павла VI, нагадав, що „він не відокремлює споглядальних душ від єдності Містичного Тіла, навпаки, ставить їх у серці Церкви”. Неважко побачити терезіянське натхнення цього визначення. „Отже, любіть своє відокремлення від світу, – продовжує Йоан Павло ІІ, – таке подібне до біблійної пустелі. Парадоксально, що ця пустеля не мертва. Такими є мої переконання, у яких я щиро хочу вам зізнатися. Я впевнений, що ви знайдете цьому якнайкраще застосування (...). Бажаю і прошу Господа за заступництвом святої Кармелітки з Лізьє, щоб ваші найрізноманітніші споглядальні спільноти побільшували та відновлювали численні стійкі покликання”. 

 

 

DIVINI  AMORIS  SCIENTIA

 

Папа Іоанн Павло II 

 

СВЯТА ТЕРЕЗА ВІД ДИТЯТИ ІСУСА І ПРЕСВЯТОГО ОБЛИЧЧЯ ПРОГОЛОШЕНА ВЧИТЕЛЕМ ВСЕЛЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ  

 

1. НАУКА БОЖЕСТВЕННОЇ ЛЮБОВІ, яку Отець милосердя виливає через Ісуса Христа в Святому Дусі, є незаслуженим даром для маленьких і покірних, щоб вони могли знати і проголошувати таїни Царства, приховані від учених і мудрих; і тому Ісус звеселився в Святому Дусі, прославляючи Отця, якому було так до вподоби (див. Лк 10:21-22; Мт 11:25-26). 

Мати Церква також радіє, звертаючи увагу на те, що на протязі історії Господь продовжує об’являти себе маленьким і покірним, даючи змогу своїм вибраним через Духа, який "усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини" (1 Кор 2:10), говорити про дари "від Бога даровані нам... не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного" (1 Кор 2:12,13). Таким способом Святий Дух є провідником Церкви в усій правді, уділяючи їй різноманітні дари, прикрашуючи її своїми плодами, омолоджуючи її силою Євангелія і чинячи її здатною розпізнавати знаки часу, щоб відповісти якомога повніше на Божу волю (див. Lumen gentium, nn. 4, 12; Gaudium et spes, n. 4).

Між тими маленькими, яким було об’явлено таїни Царства особливим способом, яскраво світить Тереза від Дитяти Ісуса і Пресвятого Обличчя, черниця Ордену Кармеліток Босих, сота річниця канонізації якої припадає цього року.

У своєму житті Тереза відкрила "нове світло, приховані й таємничі значення" (A, 83v) і отримала від божественного Вчителя "науку любові", яку виразила з особливою оригінальністю в своїх творах (див. B, 1r). Ця наука є блискучим вираженням її знання таїн Царства і особистого досвіду благодаті. Вона може вважатись особливою харизмою мудрості Євангелія, яку Тереза, подібно до інших святих і вчителів, отримала в молитві (див. C, 36r).

2. Рецепція її життя і євангельського навчання у нашому столітті була швидкою, універсальною і сталою. Церква, ніби наслідуючи її ранню духовну зрілість, через кілька років розпізнала її святість. 10 червня 1914 р. Пій X розпочав беатифікаційний процес, 14 серпня 1921 р. Бенедикт XV проголосив героїчні чесноти Божої Слугині, вказуючи на шлях духовного дитинства; а 29 квітня 1923 р. Пій XI проголосив її блаженною. Невдовзі, 17 травня 1925 р., цей самий Папа канонізував її перед чисельним народом перед базилікою св. Петра, освітивши блиск її чеснот і оригінальність її вчення. Через два роки, 14 грудня 1927 р, у відповідь на прохання єпископів місійних країн, він проголосив її Покровителькою католицьких місій разом зі св. Франциском Ксаверієм.

Разом з цими актами визнання духовний вплив св. Терези від Дитяти Ісус збільшився у Церкві і поширився по всьому світі. Багато інституцій богопосвяченого життя і церковні рухи, особливо в молодих Церквах, вибрали її своєю заступницею і вчителькою, керуючись її духовним ученням. Її послання, стисло назване "малою дорогою", яка є нічим іншим як євангельським шляхом святості для всіх, вивчалось богословами і фахівцями в духовності. Кафедральні храми, базиліки, гробниці й церкви по всьому світі були збудовані для Господа і в честь святої з Лізьє. Католицька Церква почитає її різноманітними східними й західними культами. Багато віруючих досвідчили силу її заступництва. Багато покликаних до священства і богопосвяченого життя, особливо для місійного і контемплятивного, приписують божественну благодать свого покликання її заступництву і прикладу.

3. Пастирі Церкви, починаючи з моїх попередників, Верховних Архієреїв цього століття, які визнали її святість як приклад для всіх, також наголошували, що Тереза є вчителем духовного життя з глибокою духовною доктриною, яку вона витягла з Євангелія і під керівництвом божественного Вчителя, і яку потім передавала своїм братам і сестрам у Церкві з найбільшою ефективністю (див. B, 2v - 3).

Ця духовна доктрина спочатку була передана нам в її автобіографії, яка, взята з трьох манускриптів, написаних нею в останні роки життя, була опублікована через рік після її смерті під назвою «Історія однієї душі» (Лізьє 1898), і викликала незвичайне зацікавлення, яке триває аж до наших днів. Ця автобіографія, переведена разом з іншими її творами на 50 мов, зробила Терезу знаною в усіх куточках світу, навіть поза Католицькою Церквою. Через століття після смерті Тереза від Дитяти Ісуса надалі вважається одним з найбільших учителів духовного життя наших часів.

4. Не дивно, що Апостольська Столиця отримала багато прохань надати їй титул Учителя Вселенської Церкви.

В останні роки, особливо при наближенні ювілею століття з її смерті, ці прохання ставали щораз чисельнішими, також і зі сторони єпископських конференцій; окрім того відбувались дослідницькі конференції, і чисельні публікації показували, як Тереза від Дитяти Ісуса володіє надзвичайною мудрістю і своїм навчанням допомагає багатьом чоловікам і жінкам різних суспільних станів пізнавати і любити Ісуса Христа і Його Євангеліє у своєму житті.

У світлі цих фактів я вирішив ретельно вивчити, чи Свята з Лізьє має все необхідне, щоб отримати титул Учителя Вселенської Церкви.

5. У цьому контексті я хотів би коротко згадати деякі події з життя Терези від Дитяти Ісуса. Народилась у Алансоні, Франція, 2 січня 1873 р., охрещена через два дні в церкві Божої Матері, отримала ім’я Марія-Франсуаза-Тереза. Її батьками були Людовик Мартен і Зелія Герен, чиї героїчні чесноти я недавно проголосив. 28 серпня 1877 р., після смерті матері, Тереза з сім’єю переїжджає до Лізьє, де, оточена любов’ю батька й сестер, отримує вимогливе і ніжне виховання.

Наприкінці 1879 р. вона приступила до Першої Сповіді. На свято Зіслання Святого Духа у 1883 р. вона чудесним способом була зцілена від важкої хвороби за заступництвом Божої Матері Переможної. Виховувалась бенедектинками в Лізьє, 8 травня 1884 р. отримала Перше Причастя після інтенсивного приготування, увінчаного досвідом благодаті інтимної єдності з Ісусом. Через кілька тижнів, 14 червня цього самого року, вона отримала Таїнство Миропомазання з виразним усвідомленням того, що дар Святого Духа дав їй частку в благодаті П’ятидесятниці. На Різдво 1886 р. вона отримує глибокий духовний досвід, який описує як "повне навернення", внаслідок чого долає емоційну слабкість, спричинену втратою мами, і починає "біг велетня" на дорозі досконалості (див. A, 44v·45v).

Тереза хотіла віддатись контемплятивному життю, як і її сестри Поліна і Марія в Кармелі в Лізьє, але через юний вік не могла цього вчинити. Під час паломництва до Італії, після відвідання санктуарію в Лоретто і святих місць у Вічному Місті, на аудієнції, даній Папою вірянам єпархії Лізьє 20 листопада 1887 р., вона з дочірньою сміливістю просить Леона XIII дозволу вступити до Кармелю у віці 15 років.

9 квітня 1888 р. вона вступає до Кармелю в Лізьє, 10 січня наступного року отримує габіт Ордену Пресвятої Діви Марії, 8 вересня 1890 р., в день Різдва Богородиці, складає чернечі обіти. У Кармелі вона розпочинає шлях досконалості, накреслений Матір’ю Засновницею, Терезою від Ісуса, зі справжньою ревністю і довірою, виконуючи різні завдання, довірені їй спільнотою. Просвічена Божим словом, досвідчена хворобою коханого батька, Людовика Мартен, який вмирає 29 липня 1894 р., Тереза стає на шлях досконалості, наголошуючи на пріоритеті любові. Вона відкриває і передає довіреним їй новичкам малу дорогу духовного дитинства, якою вона входить все глибше в таїни Церкви і, притягнута любов’ю Христа, відчуває в собі зростаюче апостольське й місіонерське покликання, яке стимулює її взяти з собою кожного на зустріч з божественним Обручником.

9 червня 1895 р., на свято Пресвятої Трійці, вона склала акт пожертвування себе милосердній Божій любові. 3 квітня наступного року, в ніч між Страстними Четвергом і П’ятницею, вона зауважила перші симптоми хвороби, яка закінчиться смертю. Тереза вітає хворобу як таїнственні відвідини божественного Обручника. В цей час вона зазнає великого випробування у вірі, яке триватиме аж до смерті. Як тільки стан здоров’я погіршується, її переносять до лазарету 8 липня 1897 р. Сестри і священики збирають її вислови, в той час як її страждання і випробування, які вона терпеливо зносить, зростають аж до моменту смерті в другій половині дня 30 вересня 1897 р. "Я не вмираю, а входжу в життя", напише вона своєму духовному братові, отцеві Беллєрові (Лист 244). ЇЇ останні слова: "Мій Боже, я тебе люблю" запечатують її життя.

6. Тереза від Дитяти Ісуса залишила нам твори, завдяки яким її заслужено можна кваліфікувати як учителя духовного життя. Її основна праця, що описує її життя в трьох автобіографічних рукописах (Manuscrits autobiographiques A, B, C), вперше була опублікована і швидко стала знаменитою під назвою «Історія однієї душі».  

В Рукописі А, написаному на прохання її сестри Агнеси від Ісуса, тодішньої настоятельки монастиря, і даному їй 21 січня 1896 р., Тереза описує періоди свого релігійного досвіду: раннє дитинство, особливо Перше Причастя і Миропомазання, юність, аж до вступу до Кармелю і перших обітів. 

Рукопис В, написаний на прохання її сестри Марії від Пресвятого Серця, містить найкрасивіші й найбільш відомі вислови святої з Лізьє. Вони відкривають її повну зрілість, коли вона говорить про своє покликання в Церкві Обручниці Христа і Матері людських душ.

Рукопис С, написаний в червні й перших днях липня 1897 р. перед її смертю і на прохання настоятельки Марії Гонзаги, завершує спогади рукопису А про життя в Кармелі. Ці сторінки відкривають надприродну мудрість авторки. Тереза описує деякі дуже інтимні пережиття під час останнього періоду свого життя випробування у вірі: благодать очищення, яка занурює її в болісну темну ніч, освічену її довірою до милосердної батьківської любові Бога. Одноразовий акт довіри яскраво запалює світло Євангелія. Тут ми знаходимо найчудовіші сторінки про довірливе віддання себе в Божі руки в хвилини спустошення, про єдність між любов’ю до Бога і до ближнього, про своє місіонерське покликання в Церкві. 

У трьох автобіографічних рукописах, що сходяться у тематичній єдності й поступовому описуванні її життя й духовного шляху, Тереза залишила нам оригінальну автобіографію, історію своєї душі. Ми бачимо, як в її житті Бог подарував світові цінне послання, яке показує євангельський шлях, "малу дорогу", якою може йти кожний, тому що кожний покликаний до святості. 

У 266 листах, які ми маємо, адресованих родині, черницям і "братам"-місіонерам, Тереза ділиться своєю мудрістю, розвиваючи вчення, яке дійсно є глибокими вправами в духовному керівництві душами.

Її твори налічують також 54 вірші, деякі з яких мають велику богословську і духовну глибину, натхненну Святим Письмом. Особливу увагу притягують «Жити Любов’ю!» (17) і «Чому я люблю тебе, Маріє!» (54), оригінальний синтез подорожі Діви Марії за Євангелієм. До цього треба додати вісім Побожних розваг (Récréations pieuses): поетичні й театральні твори, задумані й виконані святою для своєї спільноти в святкові дні - згідно з традицією Кармелю. Серед її праць слід згадати 21 Молитву. Не слід забувати колекцію її висловів за останні місяці життя. Ці вислови, які вже витримали кілька видань, знаних як Найновші слова, позначені титулом Останні Розмови.

7. Ретельне дослідження творів св. Терези від Дитяти Ісуса і резонанс, який вони викликали в Церкві, показали вагомі аспекти її "знаменитої доктрини", яка є фундаментальним елементом для надання їй титулу Вчителя Церкви.

По-перше, ми знаходимо особливу харизму мудрості. Ця молода кармелітка не мала богословської освіти, але, просвічена світлом Євангелія, відчуває, що її вчить божественний Учитель, який, як вона скаже, є "Вчителем вчителів" (A, 83v), і від нього вона отримує "Божі навчання" (B, 1r). Вона відчуває, що слова Святого Письма збуваються в ній: "Якщо хтось маленький, нехай прийде до мене.... Милосердя уділяється малим" (B, 1v; див. Прип 9:4; Прем 6:6), і вона знає, що її вчать науки любові, прихованої від розумних і гордих, яку божественний Вчитель відкриває їй як дітям (A, 49r·; див. Лк 10:21-22).

Пій XI, який вважав Терезу з Лізьє "Зіркою свого понтифікату", в гомілії, у день її канонізації 17 травня 1925 р., не завагався заявити: " Дух Правди відкрив їй те, що зазвичай закриває від мудрих і кмітливих, а об являє покірним. За свідченням Нашого Попередника, вона дійсно здобула таке знання надприродних речей, що могла вказати іншим на шлях " (AAS 17 [1925], ст . 213).

Її навчання не тільки згідне зі Святим Письмом і католицькою вірою, але вирізняється ("eminet" ) глибиною і поєднанням усіх елементів мудрості. Її доктрина є одночасно визнанням віри Церкви, досвідом християнської таїни і шляхом до святості. Тереза дає нам зрілий синтез християнської духовності: вона поєднує богослов’я з духовним життям; говорить рішуче і авторитарно - з великою здатністю переконувати і передавати, що видно з прийняття і розповсюдження її послання Божим людом.

Навчання Терези зводить у когерентну і гармонійну єдність догми християнської віри як доктрину правди і життєвого досвіду. В цьому контексті не слід забувати, що зрозуміння депозиту віри, переданого Апостолами, як навчає Другий Ватиканський Собор розвивається у Церкві з допомогою Святого Духа: "Зростає розуміння переданих речей і слів… за посередництвом контемпляції і вивчення вірними, які ці речі обмірковують у своїх серцях (див. Лк 2:19 і 51). Це походить із внутрішнього відчуття духовної дійсності, яку вони досвідчують. І це походить також з проповідування тих, які з єпископською переємністю отримали надійну харизму правди" (Dei Verbum, n. 8).

У працях Терези з Лізьє ми не знаходимо, як в інших Учителів, науково представлених Божих речей, але можемо розпізнати освітлене свідчення віри, яке, приймаючи з довірливою любов’ю Божу милосердну ласкавість, відкриває таїни і святість Церкви.

І тому ми справедливо визнаємо у Святій з Лізьє харизму Вчителя Церкви - як з огляду на дар Святого Духа, який вона отримала, щоб жити досвідом віри і виражати його, так і з огляду на особливе розуміння таїни Христа. В ній ми знаходимо дари нового закону, тобто, благодать Святого Духа, яка об’являється в живій вірі, що діє через любов (див. St Thomas Aquinas, Summa Theol., I-II, q. 106, art. 1; q. 108, art. 1).

Ми можемо віднести до Терези з Лізьє слова, які мій Попередник Павло VI сказав про іншу молоду Святу і Вчителя Церкви, Катерину Сієнську: "У цій Святій найбільше вражає влита мудрість, тобто ясне, глибоке і таке, що п’янить, занурення в божественні істини й таїни віри… І такому засвоєнню сприяли її вроджені дари, як і щось очевидно дивовижне харизма дару мудрості Святого Духа " (AAS 62 [1970], ст. 675).

8. Своєю відмінною доктриною і неповторним стилем Тереза постає перед нами справжнім учителем віри і духовного життя. В її творах, як і в творах Отців Церкви, ми знаходимо життєдайну присутність католицької традиції, скарби якої, як далі навчає Другий Ватиканський Собор, "виливаються в практику і життя Церкви, в її віру і молитву" (Dei Verbum, n. 8).

Доктрина Терези з Лізьє якщо її оцінювати за літературним жанром, відповідним до її освіти й культури, й за особливостями її епохи проявляє свою провіденційну гармонічність із найбільш автентичною традицією Церкви тому, що є визнанням католицької віри, і тому, що допомагає розвиткові найбільш автентичного духовного життя, представленого вірним живою і легкодоступною мовою.

Вона вчинила Євангеліє більш привабливим для наших часів; виконувала місію вести інших до пізнання і любові Церкви, містичного тіла Христа; допомагала лікувати душі від ригоризму і страхів янсенізму, який схилявся наголошувати на Божій справедливості більше, ніж на божественному милосердю. В милосерді Бога вона контемплювала і почитала всю божественну досконалість, тому що "Тоді всі здаються мені променіючими любов’ю, навіть Справедливість (а може, ще більше, ніж усі інші) здається мені вкрита любов’ю" (A, 83v). Таким чином вона стала живою іконою Бога, який, як говорить молитва Церкви, "показує свою всемогутність у милосерді й прощенні" (див. Roman Missal, Opening prayer, 26th Sunday in Ordinary Time).

І хоча Тереза не має справжньої доктринальної системи, то особливе сяйво доктрини можна побачити далеко за її творами, які якби харизмою Святого Духа стискають серцевину послання Об’явлення у свіжій і оригінальній візії, представляючи вчення незвичайної якості.

Ядром її послання є сама таїна Бога-Любові, Пресвятої Трійці, безмежно досконалої в собі самій. Якщо автентичний християнський духовний досвід повинен бути згідним з об’явленими правдами, в яких Бог відкриває себе самого і таїну своєї волі (див. Dei Verbum , n . 2), то слід сказати, що Тереза пережила божественне об’явлення, контемплюючи фундаментальні правди нашої віри, об’єднані в таїну тринітарного життя. Вінцем цього джерелом і метою є милосердна любов трьох Божих Осіб, як вона сама говорить, особливо в Акті Пожертвування Милосердній Любові. В основі, зі сторони суб’єкта, лежить досвід бути адоптованою в Ісусі дитиною Отця; це є найбільш автентичним значенням духовного дитинства, тобто досвідом божественного усиновлення за справою Святого Духа. Також в основі навпроти нас стоїть ближній, інші люди, ради спасіння яких ми повинні співпрацювати з Ісусом і в Ісусі та тією самою милосердною любов’ю, що й Він.

Духовне дитинство дає досвід, що все походить від Бога, повертається до Нього й перебуває в Ньому для спасіння усіх, в таїні милосердної любові. Це є послання доктрини, якої вчила і якою жила ця Свята.

Як і для всіх святих усіх часів, так і для неї духовний досвід Христа є центром і повнотою Об’явлення. Тереза пізнала Ісуса, полюбила і з пристрастю нареченої запалювала цією любов’ю інших. Вона проникла в таїни Його дитинства, в слова Його Євангелія, у страсті терплячого Слуги, викарбувані на Його святому Обличчі, в яскравість Його славного життя, в Його присутність в Євхаристії. Вона оспівувала всі прояви божественної любові Христа, описані в Євангелію (див. PN 24, Jésus, mon Bien-Aimé, rappelle-toi!).

Тереза отримала особливе світло щодо Містичного Тіла Христа, різноманітності його харизм, дарів Святого Духа, чудесної сили любові, яка є ніби самим серцем Церкви, в якій вона знайшла своє контемплятивне і місіонерське покликання (див. B, 2r·-3v).

Насамкінець, серед найбільш оригінальних глав її духовної доктрини ми повинні згадати її мудрі рефлексії над таїнами і мандрівкою Діви Марії, висновки яких подібні до доктрини Другого Ватиканського Собору в восьмій главі Конституції Lumen gentium і до того, чого я сам навчав в Енцикліці Redemptoris Mater від 25 березня 1987 р.

9. Головним джерелом її духовного досвіду і навчання є Боже Слово Нового й Старого Завітів. Вона сама це визнає, наголошуючи на своєму ревному захопленні Євангелієм (див. A, 83v). Її праці містять понад тисячу біблійних цитат: понад 400 з Старого Завіту і понад 600 з Нового.

Незважаючи на брак освіти і незнання методів вивчення і пояснення Священного Писання, Тереза занурилась у роздуми над Божим Словом з винятковою вірою і спонтанністю. Під впливом Святого Духа вона отримала глибокі знання Об’явлення для себе і для інших. Своїм відданим зосередженням на Святому Письмі вона навіть хотіла вивчати єврейські і грецьку мови, щоб краще розуміти дух і букву священних книг - вона показала важливість біблійних джерел для духовного життя, надала особливого значення оригінальності і новизні Євангелія, розробила тверезу духовну екзегезу Божого Слова Нового і Старого Завітів. Таким чином вона відкрила приховані скарби, застосовуючи до себе самої слова і події, часом з надприродною сміливістю, як тоді, коли, читаючи тексти св. Павла (див. 1 Кор 12-13), зрозуміла своє покликання до любові (див. B, 3r-3v). Просвічена об’явленим Словом, Тереза написала чудові сторінки про єдність між любов’ю до Бога і любов’ю до ближнього (див. C , 11v -19r ); і вона ототожнилась з Ісусовою молитвою на Останній Вечері як вираженням свого заступництва за спасіння усіх людей (див. C, 34r-35r).

Її доктрина, як було сказано, згідна з навчанням Церкви. З дитинства сім’я навчала її молитися і брати участь у літургічних богослуженнях. Приготовляючись до Першої Сповіді, Першого Причастя і Таїнства Миропомазання вона дає свідчення незвичайної любові до правд віри, і вивчила катехизм майже напам’ять (див. A, 37r-37v). В кінці життя Символ Віри написала своєю кров’ю щоб виразити безумовну відданість визнанню віри.

Крім Святого Письма і вчення Церкви Тереза від юних літ захоплювалась Наслідуванням Христа, яке знала майже напам’ять (див.A, 47r). Вирішальними в формуванні її кармелітського покликання були духовні тексти Матері Засновниці, Терези від Ісуса, особливо ті, що пояснювали контемплятивне і еклезіальне значення харизми терезіанського Кармелю. (див. C, 33v). Особливим способом Тереза наповнювалась містичною доктриною св. Іоанна від Хреста, який був її справжнім духовним учителем (див. A, 83r). Нема нічого дивного в тому, що талановита учениця двох святих, проголошених Учителями Церкви, пізніше сама стала вчителем духовного життя.

10. Духовна доктрина Терези з Лізьє допомогла розширити Боже Царство. Своїм прикладом святості, досконалої довіри до Матері Церкви, повним сопричастям зі Столицею Петра, як і спеціальними благодатями, отриманими нею для братів і сестер місіонерів, вона внесла особливий вклад у відновлене проголошування і досвід Христового Євангелія, і до поширення католицької віри у всіх країнах світу.

Немає потреби докладно спинятися на універсальності доктрини Терези і над широкою рецепцією її доктрини на протязі століття з її смерті: це добре задокументовано в дослідженнях, проведених у рамках приготувань до надання їй титулу Вчителя Церкви.

Особливого значення стосовно цього набуває факт, що Учительський Уряд Церкви не тільки визнав святість Терези, але також вказав на мудрість її доктрини. Вже Пій X сказав про неї: "найбільша свята сучасності". Приймаючи з радістю перше італійське видання Історії однієї душі, він вихваляв плоди духовності Терези. З нагоди проголошення героїчних чеснот Слугині Божої Бенедикт XV пояснив шлях духовного дитинства і прославляв знання божественних речей, яким Бог обдарував Терезу для того, щоб учити інших дорогам спасіння (див. AAS 13 [1921], ст. 449-452). З нагоди її беатифікації і канонізації Пій XI пояснив і дораджував доктрину Святої, наголошуючи на особливому божественному просвіченні Терези (Discorsi di Pio XI, vol. I , Turin 1959, ст. 91) і описуючи її як учителя життя (див. AAS 17 [1925], ст. 211-214). Коли Базиліка в Лізьє була посвячена в 1954 р., Пій XII сказав, між іншим, що своєю доктриною Тереза проникла в саме серце Євангелія (див. AAS 46 [1954], ст. 404-408). Кардинал Анжело Ронкаллі, майбутній Папа Іоанн XXIII, відвідував Лізьє кілька разів, особливо тоді, коли він був нунцієм в Парижу. При різних нагодах під час свого понтифікату він показував свою побожність до Святої і пояснював зв’язок між доктринами Авільської Святої і її дочки, Терези з Лізьє (Discorsi, Messaggi, Colloqui, vol. II [1959-1960], ст. 771-772). Під час нарад Другого Ватиканського Собору Отці Собору багато разів згадували її приклад і доктрину. 2 січня 1973 р., у століття з дня її народження, Павло VI написав листа єпископам Бає і Лізьє, в якому показував Терезу як приклад для тих, хто шукає Бога, як учителя молитви і теологальної чесноти надії, як модель сопричастя з Церквою, закликаючи вчителів, вихователів, освітян, пастирів і богословів вивчати її доктрину (див. AAS 65 [1973], ст. 12-15). Я сам при різних обставинах звертався до постаті й доктрини Святої, особливо під час мого незабутнього візиту до Лізьє 2 червня 1980 р., коли я хотів пригадати кожному: "Про Терезу з Лізьє можна сказати з усім переконанням, що Святий Дух дозволив її серцю безпосередньо об’явити людям наших часів фундаментальну таїну, дійсність Євангелія… 'маленька дорога' є шляхом 'святого дитинства'. У цій дорозі є щось унікальне, якась геніальність св. Терези з Лізьє. І водночас підтвердження і відновлення найбільш фундаментальної і найбільш універсальної правди. Чи є ще більш фундаментальна і більш універсальна правда євангельського послання, ніж ця: Бог є нашим Отцем, а ми є Його дітьми?" (Insegnamenti di Giovanni Paolo II, vol. III/1 [1980], ст. 1659).

Цих кілька прикладів з безперервної серії свідчень Пап цього століття про святість і доктрину св. Терези від Дитяти Ісуса і про універсальне поширення її послання ясно показують, що Церква в своїх пастирях і вірних прийняла духовне вчення цієї молодої Святої.

Доказом еклезіальної рецепції вчення Святої є апелювання до її доктрини в багатьох документах звичайного Учительського Уряду Церкви, особливо тоді, коли говориться про контемплятивне і місіонерське покликання, про довіру до справедливого і милосердного Бога, про християнську радість і покликання до святості. Свідченням цього є присутність її доктрини в останньому Катехизмі Католицької Церкви (nn. 127, 826, 956, 1011, 2011, 2558). Та, яка з такою любов’ю учила з катехизму правд віри, заслужила місце серед авторитетних свідків католицької доктрини.

Тереза характеризується винятковою універсальністю. Її особистість, її "мала дорога" довіри і духовного дитинства тішились і надалі тішаться дивовижною популярністю, яка долає усі кордони.

Вплив її послання поширився спочатку на людей, чию святість і героїчні чесноти визнала Церква: пастирів Церкви, фахівців у царині богослов’я і духовності, священиків і семінаристів, ченців і черниць, різні релігійні рухи і нові церковні спільноти, людей усіх станів і континентів. Кожному Тереза дає своє особисте підтвердження, що християнська таїна, свідком і апостолом якої вона була, стаючи в молитві "апостолом апостолів", як вона сміливо себе називає (A, 56r), повинна сприйматись буквально, з найбільш можливим реалізмом, тому що вона має вартість для кожного часу і місця. Сила її послання полягає в конкретному поясненні того, як Ісусові обітниці сповнюються у віруючому, який знає, як з довірою прийняти в своє життя рятівну присутність Спасителя.

11. Все це ясно свідчить про те, якою сучасною є доктрина Святої з Лізьє і яким особливим є імпульс її послання до людей нашого століття. Окрім того, деякі обставини спричинюють, що визнання її Вчителем Церкви наших часів набирає особливого значення.

Передовсім Тереза є жінкою, яка змогла знайти в Євангелію приховані скарби з практичністю, глибоким резонансом у житті і мудрістю жіночого генія. Завдяки своїй універсальності вона стає між тими жінками, що сіяють мудрістю Євангелія.

Тереза також є контемплятивною. У тіні Кармелю вона жила великою мандрівкою християнського досвіду, аж до пізнання ширини, довжини, висоти і глибини любові Христа (див.Еф 3:18-19). Бог не хотів, щоб Його таїни залишались прихованими, і дав Терезі здатність проголошувати таїни Царства (див.C, 2v). Життя Терези є свідченням і богословською ілюстрацією краси контемплятивного життя як повного віддання себе Христові, Обручникові Церкви, і як підтвердження Божої влади над усім. Її приховане життя володіє таємничою плодовитістю у розповсюдженні Євангелія, як і наповнює Церкву і світ приємними пахощами Христа (див. LT 169, 2v).

І останнє, Тереза з Лізьє є молодою особою. Вона осягнула зрілість святості в розквіті молодості. (див. C, 4r). І такою вона постає як Учителька євангельського життя, особливо ефективна для молодих, які повинні стати лідерами і свідками Євангелія для нових поколінь.

Тереза від Дитяти Ісуса є не тільки наймолодшим Учителем Церкви, але також найближча нам у часі, що показує тяглість, з якою Господній Дух посилає Церкві своїх вістунів, чоловіків і жінок як учителів і свідків віри. Фактично, які зміни не відбувались би на протязі історії і незалежно від їхнього впливу на життя і думку індивідуумів кожної епохи, ми не повинні втрачати тяглості, яка поєднує між собою Учителів Церкви: в кожному історичному контексті вони залишаються свідками незмінного Євангелія і, завдяки світлу і силі Святого Духа, стають його посланцями і звіщають його в чистому виді своїм сучасникам. Тереза є Учителем для нашої епохи, спраглої живих і суттєвих слів, героїчних і вірогідних свідчень. І тому її люблять і сприймають брати і сестри інших християнських спільнот, і навіть нехристияни.

12. Цього року ми святкуємо століття з дня смерті Терези від Дитяти Ісуса і Пресвятого Обличчя, а також готуємось до Великого Ювілею 2000 Року. Отримавши велику кількість компетентних петицій, особливо від багатьох Єпископських Конференцій з усього світу, і отримавши офіційну петицію чи Supplex Libellus, послану мені 8 березня 1997 р. єпископами Бає і Лізьє, як і Генералом Босих Кармелітів Пресвятої Діви Марії з Гори Кармель і Генеральним Постулятором цього Ордену, я вирішив доручити Конгрегації Канонізацій, яка компетентна в цій матерії, провести відповідні дослідження про можливість надання титулу Вчителя Церкви цій Святій, щоб "почути думку Конгрегації Доктрини Віри про знамениту доктрину" (Apost. Const. Pastor Bonus, n. 73).

Зібравши необхідну інформацію обидві Конгрегації обговорили цю справу на своїх нарадах: 5 травня 1997 р. Конгрегація Доктрини Віри обговорювала "знамениту доктрину", а 29 травня Конгрегація Канонізацій вивчала спеціальне "Positio". 17 червня кардинали і єпископи, члени цих Конгрегацій, зібрались, згідно з процедурою, на пленарному міждекастеріальному засіданні і обговорювали цю справу. Вони однодумно видали позитивну опінію про надання титулу Вчителя Вселенської Церкви св. Терезі від Дитяти Ісуса і Пресвятого Обличчя. Про це мене особисто повідомили кардинал Йосип Рацінгер, Префект Конгрегації Доктрини Віри, і архієпископ Альберто Бовоне, титулярний архієпископ Цезареї в Нумідії, Пропрефект Конгрегації Канонізацій.

З огляду на це, 24 серпня цього року, під час молитви Ангел Господній, у присутності сотень єпископів і великої кількості молоді з усього світу, зібраної в Парижу з нагоди 12-го Всесвітнього Дня Молоді, я бажав особисто оголосити свій намір визнати Терезу від Дитяти Ісуса і Святого Обличчя Учителем Вселенської Церкви під час святкування у Римі Міжнародної Місійної Неділі.

Сьогодні, 19 жовтня 1997 р., на площі св. Петра, наповненою вірними з усіх частин світу, в присутності багатьох кардиналів, архієпископів і єпископів, підчас урочистої євхаристійної літургії я проголосив Терезу від Дитяти Ісуса і Пресвятого Обличчя Учителем Вселенської Церкви цими словами: "Сповнюючи прохання багатьох братів у єпископстві і великої кількості вірних з усього світу, після досліджень Конгрегації Канонізацій і Конгрегації Доктрини Віри щодо її визначної доктрини, після довгих роздумів і впевненості, повнотою апостольської влади я проголошую Святу Терезу від Дитяти Ісуса і Пресвятого Обличчя Учителем Вселенської Церкви. В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа".

Вчинивши це належним чином, я наказую, щоб цей Апостольський Лист був прийнятий з належною пошаною і повністю зобов’язував як сьогодні, так і в майбутньому; понад то, щоб у подальших осудах і судженнях він вважався взірцем, і тому все протилежне, сказане будь-ким і будь-яким авторитетом, свідомо і несвідомо, є недійсним і неважним.  

Рим, кафедра Святого Петра, під перснем Рибака, 19 жовтня 1997 р., в двадцятому році мого Понтифікату. 

Іоанн Павло ІІ, Папа