Пій ХІ (1922-1939)

 

Папа Пій XIЗа словами свідків, благочестя Пія ХІ до св. Терези від Дитяти Ісус почалося дуже рано. Будучи Апостольським Нунцієм у Варшаві, а пізніше архієпископом Медіолана, він мав на своєму столі „Історію однієї душі” і часто до неї заглядав. А будучи обраним на Престол Петра, він став Папою беатифікації (29 квітня 1923р.) та канонізації (17 травня 1925р.) св. Терези. Він також проголосив її Покровителькою Місій (14 грудня 1927р.) та назвав її „зіркою свого понтифікату”. Крім того, він бажав поїхати в Лізьє, та скаржився на свої часи, які унеможливлювали йому реалізувати це паломництво: „Щодня на столі Папи лежить багато справ, які чекають розв'язання. Це вже не ті часи, що були колись. Розвиненість сучасних засобів сполучення та транспорту (залізнична дорога, телеграф, радіо) стали причиною того, що все треба вирішувати швидко, внаслідок чого присутність Папи в Римі просто необхідна”. Що сказав би цей Папа сьогодні, в епоху літаків, комп'ютерів, супутникового телебачення, телексу і телефаксу...? Крім того, проти подорожі Папи до Лізьє були його найближчі співпрацівники, які аргументували свою позицію похилим віком і поганим здоров'ям Папи. Тому Пій ХІ передав до Лізьє літургійні шати, що їх було вжито під час богослужіння канонізації, а на посвячення базиліки в Лізьє направив як свого посла кардинала Е. Пачеллі, секретаря стану.

З численних промов Пія ХІ про нашу святу наведемо такий уривок: „Своїми рукописами, повними апостольської ревності, вона з палкістю навчає наш пихатий світ, що насолоджується марнославством та шукає фальшу, дороги євангельської простоти” (з Канонізаційної Булли).  В іншому місці Папа говорить: „Добрий Бог говорить до нас через Терезу, вона була наче Його живим словом. Вона говорить нам про те, що має справжню велику цінність у Його очах: не зовнішня велич і пишність цього світу, не земні скарби, ані жодні земні блага, які б нам здавалися достатніми. Справжній скарб знаходиться в нас, Бог шукає його в нашому серці” (З промови з 30 квітня 1923 р.). У Канонізаційній проповіді сказано: „Не дивуймося тому, що в цій святобливій кармелітці виповнилось слово Христа: „Хто стане маленьким, як дитя, той буде найбільшим у Небесному Царстві.” Божій доброті сподобалось обдарувати її даром мудрості, зовсім неповторним (...). Дух Істини навчив її та відкрив їй те, що зазвичай ховає від мудрих і розумних, а виявляє немовлятам. Вона здобула (...) таке розуміння надприродних справ, що могла торувати певну дорогу спасіння іншим.” На тему суспільного життя: „О, яким би стало родинне життя, яким би стало суспільне життя, якби всі зрозуміли урок Терези? Якби ця ясність духа, розуму і серця стала основою міжнародних стосунків! Якби всі повернулися до євангельської простоти, то як змінився б світ!!!” (Промова з 18 травня 1925 р.). Та сама тема повторюється у Канонізаційній проповіді: „Якби ця дорога духовного дитинства розповсюдилась, якою легкою в реалізації була б реформа людського суспільства, яку ми поставили собі за мету на початку нашого понтифікату”. На тему рис духовного дитинства: „З глибини свого затвору, своїм прикладом вона зачаровує весь світ, а приклад її святості можуть і повинні наслідувати всі, бо весь світ має вступити на цю малу дорогу – дорогу золотої простоти (...), дорогу духовного дитинства, чисту, сповнену любові, нездоланної доброти, істини та щирості” (18 травня 1925 р.).

У другу річницю канонізації, 17 травня 1927 р., в присутності посла Франції, кардиналів, які очолюють відділи Римської Курії, кармелітів босих з Генеральної Курії та Міжнародного Колегіуму, Пій ХІ посвятив статую св. Терези від Дитяти Ісус, яка досі стоїть у ватиканських садах. Тоді Папа назвав її хранителькою Ватикану і під час своїх прогулянок часто затримувався перед нею, довіряючи зірці свого понтифікату радості й смутки Церкви та світу. У 1928 р. Папа також надав імення св. Терези новоутвореному осередкові Русикум в Римі, недалеко від базиліки Санта Марія Маджьоре. Це був час лютих переслідувань релігії в Росії, і Пій ХІ просив Покровительку Місій про заступництво за втомлених переслідуваннями католиків.

На смертельному ложі Папа забажав мати біля голови реліквіарій св. Терези, на який часто клав руку, промовляючи: „Я не сам, моя мала свята зі мною”. 

 

 

 

ПРОМОВА  ПАПИ    ПІЯ     XI

 

під  час  затвердження    чудес  для  беатифікації

св.  Терези  від  Дитятка  Ісус  11  лютого  1923

 

Немає сумніву, що голос Божий і голос народу наче б божественно поєдналися, щоб вивищити Божу Слугиню Терезу від Дитятка Ісус. Але голос Божий пролунав першим. Бо не голос Божий приєднався до голосу народу, а голос народу послідував за голосом Божим. Так, голос Божий пролунав першим. Спершу сталося це через незрівнянне приготування, величчю якого ми сьогодні захоплюємося, коли бачимо Самого Бога в направду героїчних чеснотах цього небесного створіння. Потім без зволікання пролунав голос народу ревного, побожного, який приходив до Божої Слугині на прощу.

До того голосу народу приєдналися чуда: це справді Сам Господь Бог у цій чудовій гармонії дозволяє нам почути Свій голос у всій Своїй силі, у всій Своїй величі: «Голос Божий у силі, голос Божий у величі». Так, це був голос Божий, який приготував цю душу до того, щоб вона легко і швидко, як олень, могла спинатися на найвищі висоти досконалості. «Голос Божий, який приготовляє оленів». Це – голос Божий, який блиском чудес відслонив скарби чеснот, які Він нагромадив у серці Терези. «Голос Божий відслонить нагромаджене», бо чесноти тієї великої душі – правдиве чудо. «Від Господа воно сталося і дивне є в наших очах». Достатньо прочитати життя «малої Терези», хоч би і в скороченому нарисі, і сміливо зможемо сказати про неї словами великого поета, що вона – річ, яка зійшла з Неба на землю, щоб нам показати чудо.

Це чудо має глибоке значення для прославлення Бога й піднесення нашої душі. Нескінченне багатство Божого Митця виявляється нам у надприродному і природному бутті. Можна навіть сказати, що знання природного устрою є наче вступом до пізнання ціннішого устрою – надприродного.

Господь Бог, Який розкинув у просторі величні маси світів, сповнені чудовою гармонією, вирізьблює також далеко від людського ока стінки кристалів, які не менш промовисто свідчать про досконалість Його мудрості. Та сама рука, яка на землі і в океанах пробуджує велетнів до життя, творить невидимі організми також.

Так і в надприродному бутті. Дотримуймося останніх історичних святкувань. Господь Бог, Який покликав таких велетнів святості й апостолату, як св. Ігнатій і св. Франциск Ксаверій, за якими на обрії духовного життя стоять у блиску незрівнянні постаті Петра й Павла, Атанасія, Івана Золотоустого, Амброзія й Карла Боромея, Той Самий Бог являється тепер нам як Творець, що з безконечної любові, далеко від людського гамору, сотворив дуже ніжну мініатюру досконалої святості, глибоко покірне, зовсім непомітне, але таке любе дитя. Тут, у надприродному бутті, бачимо такий же поступ Бога, що й у природному. Це гарно оспівав християнський поет Манцоці, п’ятдесятиріччя якого будемо незабаром відзначати: «Господь Бог дає зріст колоскам на наших полях, щоб нас годувати, а льонові, щоб нас одягати. У рослини вкладає Він лікувальні соки. Він сотворив сосну, що протиставляє себе вітрам, і гнучку вербу, і смереку, що бореться із зимою, і тополю, що не лякається повені. Він сотворив також квітку, ніжні пелюсточки якої Йому Єдиному розкривають велич своєї краси, квітку, що спрямовує до Неба пахощі своєї чаші й умирає в мовчанні». Хто ж, як не мала Тереза від Дитятка Ісу є тією мовчазною квіткою, тією пелюсткою з блискучими відтінками, тими пахощами, що піднімаються в простори, тією красою, яка відкривається тільки Божим очам?

Що ж це за слово? Що Бог хоче нам цим сказати?

Що хоче нам сказати «мала Тереза», яка також стала Божим словом? Бог промовляє її ділами, і це характерно для з’єднаних із Богом, які також промовляють до нас не словами, але ділами. Бог указує нам, а з Ним і «мала Тереза», що є щось, коли не більше, то рівне діяльності й могутності генія, щось, що перед Богом таке ж цінне, як великі й важливі у християнському апостоляті прикмети мудрості. Мали його – згадаймо недавні сторічні роковини – св. Франциск Ксаверій і Тереза від Дитятка Ісус.

Так, існують вартості такі ж цінні, як геній: люба й щира покора серця, цілковита вірність обов’язкові кожного стану, готовність на всі жертви, цілковите віддання своєї долі в Божі руки й віра в участь Божого Серця в нашій долі, а понад усе – правдиві любов до ближнього, любов Бога, ніжність до Ісуса Христа, гідна ніжності, яку Він нам сам показав. Любов – про яку говорить апостол до вірних Коринту, а Церква цієї неділі за збігом обставин і не без Божої волі нам нагадує, – ця любов увічлива, терпелива, завжди діяльна, витривала, готова на всі посвяти і пожертвування. Любов – шлях, яким не всі можуть дійти до висот, куди Бог запровадив Терезу, проте вона не лише можлива, але й легка для всіх. Як зауважує св. Августин, не всі можуть проповідувати, не всі можуть доконувати великі діла. Але хто ж нездібний молитися, коритися і любити?

Така наука, яку сьогодні дає нам «мала Тереза», щоб ми прагнули до досконалості християнського життя. У знаменитому світлі тих безцінних вартостей Ми цілим серцем вітаємо чернечу родину Кармелю за нову квітку, яку Божественне Серце виростило у Своєму саду. Дякуємо Вам, Ваша Еміненціє, і всім Тим, Які співпрацювали, щоб довести до доброго кінця такий гарний задум.

У сьогоднішній день, день роковин появи Божої Матері в Люрді, закінчуючи перший рік Нашого Понтифікату, Ми дякуємо Богові, що до щасливих знаків, якими Непорочна Дівиця відзначила Наше вивищення, зволив долучити обітниці, які походять від дорогої Зірки – Терези від Дитятка Ісус, чуда чеснот і дива чудес. Ми поручаємо Їй не тільки Нашу бідну й покірну Особу, не лише апостольські праці, повірені Чинові Кармелю й усі Місії, такі дорогі її серцю. Ми поручаємо Їй також цілу Церкву, цілу велику християнську родину, яку Боже Серце зволило передати під Нашу опіку. Нехай Боже Серце якнайгарячіше і найщедріше благословить Вас усіх і кожного зокрема, нехай благословить те все, що займає Ваш ум і серце, нехай Наше благословення дійде всюди, де перебувають Ваші думки і Ваші почування.

Папа Пій  XI

 

ПРОПОВІДЬ  ПАПИ   ПІЯ   XI

 

на урочистій  Службі  Божій  під  час  канонізації

св.  Терези  від  Дитятка  Ісус  17  травня  1925  року

 

Преподобні Браття й Улюблені Сини!

«Благословенний Бог і Отець Господа Нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи», Який серед численних журб Нашого Апостольського Уряду дав Нам радість уперше вписати до каталогу Святих Дівицю, яку на початку Нашого Понтифікату Ми піднесли до слави Блаженних. Це Дівиця, яка, так би мовити, стала дитиною ласки, а її дитинство, наповнене правдивою душевною силою, заслуговує відповідно до обітниць Самого Ісуса Христа на вивищення і прославлення в Небесному Єрусалимі і перед воюючою Церквою.

Дякуємо Богові також і за те, що Нам, Заступникові Його Єдинородного Сина, дозволив сьогодні повторити всім із висоти цієї проповідальниці під час цієї величної церемонії спасенне вчення нашого Божественного Вчителя. Коли Христові учні запитали Його, «хто найбільший у Небеснім Царстві», Він закликав дитину, поставив між ними і промовив такі пам’ятні слова: «Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете як діти, не ввійдете в Небесне Царство».

Наша нова Свята, св. Тереза, перейнялася тією євангельською наукою і втілила її в щоденну практику свого життя. Вона також прикладом і словом навчала новичок свого монастиря того шляху духовного дитинства і об’явила її у всіх своїх творах, що поширилися по цілій землі. Кожний, хто їх читав, був ними зачарований і з великою приємністю й користю для себе перечитував знову.

Ця невинна дитина, що розцвіла в замкненому саду Кармелю, не задовольнилася тим, що до свого імені додала ім’я «від Дитятка Ісус». Вона на собі самій накреслила Його живий образ. Таким чином, хто шанує Терезу, почитає одночасно, так би мовити, і Божественного Вчителя, приклад Якого вона відтворила.

Тому сьогодні в Нас народжується надія, що в душах Христових вірних повстане святе прагнення здобути це євангельське дитинство, суть якого в тому, щоб відчувати і діяти так, як відчуває і діє дитина. Малих дітей не осліплює ніяка тінь гріха, в них немає ні пожадань, ані пристрастей. Вони тішаться спокійним усвідомленням своєї невинності, не знають ані злоби, ні фарисейства, говорять і роблять так, як думають, постають перед людьми такими, якими вони є насправді. Так і з Терезою. Вона більше подібна до ангела, ніж до людини, і, практикуючи чесноти правди й справедливості, відзначалася дитячою простотою. Дівиця з Лізьє завжди пам’ятала про запрошення й обітниці Божественного Обручника: «Хто простодушний, нехай сюди заверне». «І вас носитимуть при боці, й на колінах вас будуть голубити. Як утішає когось рідна мати, так Я буду вас утішати». Усвідомлюючи свою неміч, вона вповні віддалася Божом Провидінню. Опираючись тільки на нього, вона працювала, щоб ціною всіх жертв здобути досконалу святість життя, до якої вирішила прямувати через повне й радісне зречення від своєї волі.

Не дивуймося, якщо на житті цієї святої черниці сповнилися Христові слова: «Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небеснім». Бо сподобалося Божій доброті обдарувати її та збагатити зовсім особливим даром Премудрості. Чисту науку черпала вона щедро з катехизму, науку аскези – із золотої книги «Наслідування Христа», а містику – з твору св. Отця Івана від Христа. Але свій дух і серце живила вона передусім пильними роздумами над св. Письмом, Дух Правди відкрив їй те, що зазвичай закриває від мудрих і кмітливих, а об’являє покірним. За свідченням Нашого Попередника, вона дійсно здобула таке знання надприродних речей, що могла вказати іншим на шлях спасіння.

Та щедра участь Божого світла й ласки запалили в Терезі таке живе полум’я любові, що вона лише ними жила, дорожила ними понад усе сотворене і зрештою стала його повною жертвою, а незадовго до своєї смерті могла з повним правом простодушно заявити: «Я не дала Богові нічого, крім любові». Під впливом цієї гарячої любові зродилася в Дівиці з Лізьє постанова і старання «Робити все з любові до Ісуса тільки для того, щоб Йому подобатися, потішати Його Боже Серце і спасти багато душ, які Його вічно будуть любити». Те саме почала вона робити відразу після свого прибуття до Небесної Батьківщини. Доказом цього є той містичний дощ троянд, який Бог дозволив і ще дозволяє їй розсівати на землі згідно з її обіцянкою.

Тому, Преподобні Брати й Найдорожчі Сини, Ми гаряче бажаємо, щоб усі вірні були гідними брати участь у цій щедрій роздачі ласк за заступництвом «малої Терези». Але ще більше бажаємо, щоб вони наслідували її і самі стали дітьми, бо інакше, за Христовими словами, не зможуть дійти до Царства Небесного.

Коли б та дорога духовного дитинства стала всезагальною практикою, тоді легко відбулася б реформа людського суспільства, про яку Ми говорили на початку Нашого Понтифікату, особливо ж із нагоди проголошення цього урочистого ювілею!

Тому Ми присвоюємо собі молитву нової Святої Терези від Дитятка Ісус, яка завершує дорогоцінну Книгу її життя: «О Ісусе! Ми благаємо Тебе: поглянь Своїм Божественним поглядом на велику кількість малих душ! Вибери Собі в цьому світі легіон малих жертв, що гідні Твоєї любові!»

Папа Пій XI