Пій ХІІ (1939-1958)

 

Папа Пій XIIЯк вже було згадано, кардинал Євгеній Пачеллі, пізніше Папа Пій ХІІ, 11 липня 1937 р. був паломником у Лізьє як представник свого попередника, щоби посвятити базиліку на честь святої Терези. Принагідно він сказав: „Тереза, укрита кармелітка, з тиші свого монастиря дає урок сучасному світові (...). Вона має виконати велику місію, в неї є своє вчення, яке так само, як і вона сама, – просте і смиренне, яке міститься у двох словах: духовне дитинство або мала дорога”.

Будучи секретарем стану, кардинал Пачеллі надіслав телеграму монастирю в Лізьє, який святкував у 1938 р. століття свого заснування, в котрій назвав св. Терезу „душею, що розпалила весь Кармель вогнем любові”.

З нагоди 50-річчя від дня смерті Терези, 30 вересня 1947 р., Папа писав до матері Аґнеси з Лізьє: „Ювілейний рік (...) не може не стати джерелом духовної віднови, подаючи сучасному світові, змученому і спраглому правди і миру, приклад та програму життя смирення і духовного дитинства, в якому євангельські чесноти віри і любові зможуть вільно розвинутися і стати закликом для наших спустошених часів”. Папа також звернувся до єпископа дієцезії Бає та Лізьє: „Терезіянська дорога духовного дитинства не дозволяє нам попасти у надмірну активність, що робить неможливими внутрішні роздуми та молитву, а внаслідок цього заважає осягненню надприродних і спасенних плодів святості”.

Текстом, який в певному значенні став синтезом думки Пія ХІІ про нашу святу є його радіо-послання з нагоди посвячення базиліки в Лізьє 11 липня 1954 р. Зі зворушенням згадавши той день, коли він особисто посвятив базиліку в суворому стані у 1937 р., Папа продовжував: „Якщо Боже Провидіння дозволило, щоб культ святої надзвичайним чином розповсюдився, то це означає, що слова, які вона несе світові, дуже потрібні йому (...). Адже вони – само Євангеліє, яке її зачарувало, і навіть більше – вона відкрила його серце (...). Вона нагадує нам про те, що Бог є нашим Отцем, чиї руки завжди відкриті для дітей. Чому б тоді не відповісти великодушно на цей жест його любові? Чому б не звертати безустанно до Нього свого пригніченого крику? Слід повірити словам Терези, коли вона запрошує і грішників, і досконалих, щоб не хвалитися перед Богом нічим іншим, як тільки слабкістю та духовною убогістю грішних створінь”.