Едіта Штайн  

 

І я залишусь з тобою 

 

переклала Людмила Гарбарчук 

 

Ти на троні праворуч Отця 

У царстві вічної слави Його, 

Як від самого початку Боже Слово. 

 

Ти царствуєш на троні Всемогутнього 

Перетворившись, 

І виконавши свою справу на землі. 

 

Я вірю в це, так слово Твоє вчить, 

Тому що вірю, знаю – це мені приносить радість 

З якої розквітає надія благодаті. 

 

Твоє все там де Ти, 

Моя вітчизна – Небо 

І я ділю з Тобою трон Отця.

 

Одвічний, що створив все навкруги, 

Хто, тричі праведний, усе живе містить, 

Ще царство має – тихе і окреме. 

 

Людської душі найсокровенніша світлиця, 

Улюблене місце Пресвятої Трійці – 

Його земний священний трон. 
 

Щоб спасти Царство Небесне від ворога рук, 

Божий Cин став Сином Людським, 

І стала кров Його ціною спасіння. 


У пронизаному Ісусовому серці 

Поєдналися царства небесне та земне. 

Саме в нім для нас б’є ключ життя. 

 

Його серце є сутністю триєдиного Бога, 

Вогнищем усіх людських сердець, 

Що дарує нам життя Господа.
 

Він таємничою силою залучає нас до себе. 

Він укриває нас в собі у серці Батька 

І сповнює нас Святим Духом. 

 

Його серце, воно б’ється для нас у малій чаші, 

Де залишається таємничо укритим 

У безмовній, білій гостії.
 

Це Твій земний царський трон, мій Боже! 

Зримий, його для нас Ти збудував, 

І Ти радієш, коли я приступаю до нього. 

 

Сповнений любові, Ти проникаєш своїм поглядом у мій погляд, 

Схиляєш своє вухо до моїх тихих слів 

І глибоко наповнюєш моє серце спокоєм. 


Але для Твоєї любові недостатньо 

Бесіди, що веде все ж до розлуки: 

Твоє серце має потребу у значно більшому.

Ти приходиш до мене, як світанкова трапеза лиш пробудиться день. 

Твоє тіло і кров стають моїм хлібом та вином. 

І стається чудо. 

 

Я таємничо розчиняюся у Твоєму тілі 

І Твоя душа єднається з моєю: 

Я перестаю бути собою. 

 

Ти приходиш і йдеш, але зерно, 

Що Ти засіяв в ім’я майбутньої слави, залишилось, 

Схоронилось у тлінному тілі.
 

У душі залишається жадання неба, 

Глибоке хвилювання в очах, 

І голос звучить наче рветься увись. 

 

Залишаються узи, що серце до серця приєднують, 

І струмок життя, що б’є джерелом із твого серця 

І оживляє кожну часточку тіла.
 

Як же дивовижними є чудеса твого милосердя! 

Примовкаємо та  затинаємось від здивування, 

Тому що слів нам брак та розумом не осягти. 

 

І Я Залишаюсь З Тобою