Wydawnictwo WAM. Krakow 2003  

 

о. Я. Горчица ТІ 

 

ЕДІТА   ШТАЙН 

 

переклав о. О. Кривобочок ТІ 

 

Народилася 9 серпня 1942 року в газовій камері Освенціма. Народилася для неба. До Едіти Штайн можемо віднести окреслення дати смерті як дня народження, яким християни перших століть називали день мучеництва братів і сестер у вірі.  

„Була з’єднана не лише з різними країнами Європи, але всім своїм життям – як мислитель, містик і мучениця – перекинула міст між своїм єврейським походженням і вірою в Христа, проводячи з безвідмовною інтуїцією діалог із сучасною філософською думкою, а в кінці, стаючи через мучеництво, – перед лицем страшної ганьби Шоа – речником рацій Бога і людини. У такий спосіб стала символом змін, які відбуваються в людині, культурі та релігії, в яких приховується сам зародок трагедії та надії європейського континенту” – написав Іоанн Павло ІІ в 1999 році в листі, яким проголошував св. Терезу Бенедикту від Хреста, разом зі св. Бригідою Шведською і св. Катериною Сієнською, співпокровителькою Європи. 

Едіта Штайн, сестра Тереза Бенедикта від Хреста, загинула мученицькою смертю. Була вбита через своє єврейське походження, стала християнською мученицею. Мученики є свідками. Грецьке слово мартир, яким в Церкві окреслюють тих, які віддали життя за віру в Ісуса Христа, означає «свідок». Але Едіта Штайн є винятковим свідком також в іншому значенні. Історія її життя свідчить про зміни, які містять «зародок трагедії і надії європейського континенту». Отож, які зміни «в людині, культурі та релігії» символізує постать духовної заступниці Європи? Яке значення ці зміни мають сьогодні для нас? Чи можуть допомогти нам зрозуміти, ким ми були, ким ми є і ким можемо бути – як люди і як християни? Чи можуть спонукати нас до рефлексії над сенсом культури та релігії на порозі нового тисячоліття? 

У процесі об’єднання народів Європи, при всій багатовимірній складності цього процесу, принципову роль відіграють пам’ять і надія. Йдеться не тільки про пам’ять, закарбовану у «спільному культурному спадку» середземноморської цивілізації, але й про пам’ять індивідів, членів народів. Події останніх десятиліть показали, як ця пам’ять травмована, як глибоко позначена злом і обтяжена провиною, як несправедливо і вибірково може функціонувати, не згадуючи про стани своєрідної амнезії. Такий стан пам’яті є однією з основних перешкод у доланні упереджень і стереотипів, постав знеохочення та агресії, які вибухають насиллям тероризму, воєн та «етнічних чисток». У будуванні європейської спільноти, метою якої є не тільки добробут і безпека границь, фундаментальним і основним завданням є очищення і оздоровлення хворої пам’яті. 

Едіта Штайн була не тільки свідком катастрофічних подій, які потрясли європейський континент у першій половині минулого століття. Зазнала на собі самій бід обох всесвітніх воєн, дискримінації, переслідувань, злочинних наслідків нацистського тоталітаризму. Її коротке, інтенсивне, трагічно перерване життя з роками стає для щораз більших кіл людей знаком надії на існування у нашому світі добра, яке є сильнішим від деструктивних сил ненависті та небезпеки смерті. Воно стає вірогідним свідченням правди про те, які благословенні плоди може видати вірність любові, яку плекає людське серце. 

У вищезгаданому листі читаємо: „Проголосити сьогодні св. Едіту Штайн співпокровителькою Європи означає підняти над старим континентом прапор поваги, толерантності та відкритості, який закликає всіх людей, аби взаємно розуміли один одного і акцептували, незалежно від етнічних, культурних і релігійних відмінностей, а також, щоб намагалися будувати справді братерське суспільство”. Можливо, що дана книжка, яка описує постать святої-символу, в якійсь мірі допоможе зміцнити в нашому житті згадані цінності. Вони є дуже необхідними в тканині кожного суспільства – як святість у спільноті Церкви і в історії світу. 

Едіту Штайн описували по-різному. Окрім поезії та театральних творів є книжки, які описують етапи її життя. Інші займаються виключно її духовністю і богословською думкою, ще інші – філософією або якоюсь проблемою, яку вона в свій час піднімала, наприклад, природою і покликанням жінки чи формуванням людської особи. Є й такі, в яких розповідь про її долю переплітається з представленням доріг її думок і рис внутрішнього життя – саме таким є профіль цієї книжки. Але постать Едіти переростає всі книжки й біографії – про це слід пам’ятати. 

 

Заплутані дороги надії 

Союз думки і віри 

Любов сильніша від смерті