Це дивне благословенне подружжя!  

 

 

 

Схвильований, в цей четвер 24 червня 1874 р., в саду при вулиці Сен-Блез, Людовик усміхається, згадуючи… Так, Зелі – це щось інше! Відчув це вже при першій зустрічі: у випадку Зелі немає мови про помилку. Енергійна дівчина з ясним серцем, практичним розумом і працьовитими руками, і до того ж глибоко віруюча. 

Ось характерний для її релігійної душі і прагнення активної допомоги вбогим момент: одного дня (мала вісімнадцять чи дев’ятнадцять років), Зелі просила прийняти її до Дочок Любові, сестер св. Вінкентія Паоло, які в лікарні в Алансон посвячують своє життя Господу, опікуючись хворими. Настоятелька не розпізнає в ній покликання. Зелі не наполягає і усвідомлює, що її покликання – стати матір’ю дітей, які, якщо цього захоче Бог, посвятять Йому своє життя. Пізніше в своїй кореспонденції неодноразово згадує про прагнення мати серед своїх дітей «святого» і, звичайно, священика, місіонера. 

13 липня 1858 р., в церкві Пресвятої Діви Марії, о півночі (за тодішнім звичаєм), Людовик Мартен (35 років) і Зелі Герен (25 років), беруть шлюб. Обіцяють собі взаємну вірність, символом якої є обручки і чисті серця.

Сьогодні це здається неправдоподібним… Але це було типовим для багатьох дівчат тамтих часів, коли секс оточували найчастіше повною мовчанкою. Зелі, з досконало чистим серцем, прагнучи стати матір’ю, не мала жодного поняття про подружню дійсність…  

Коли її пізнала – потужний емоційний шок. Людовик проявляє багато делікатності. Спільно вирішують жити як брат і сестра, в єдності сердець, молитви і спільного добра. Чи вони не мріяли колись про контемплятивне життя? Вони не шукають легкого, спокійного життя, бо швидко приймають у себе маленького хлопчика з убогої сім’ї. Через десять місяців і після розмови зі священиком вирішують мати багато дітей. Будуть мати дев’ять. 

Нам важко це зрозуміти. То таке наївне і чудове водночас. З одного боку, де шукати логіку подружжя, в яке Зелі вступила такою незрілою? З другого боку, яка повага в серці й тілі Людовика, яка сила духа в очікуванні й зреченні. З очима, спрямованими на Бога, прагнуть присвятити Йому своє життя; слухаючи Його другий раз, вирішують мати багато дітей. Тереза, дев’ята з черги, побачить вимір Провидіння, яке вирішило про народження малої квіточки: "Це Він зробив так, що квіточка народилася в святій землі, яка ніби вся була просякнута ароматом цноти" (A 3v).