В довір’ї щоденного дня

 

  

 

1870 рік є дуже бурхливим роком для родини Мартен. Смерть Геленки, народження і смерть малої Терези Маланії. Продаж годинникарського закладу племінникові Адольфові Леріш, який успадкував великий маєток. Наступні турботи, пов’язані з переїздом (в липні 1871 року) з вул. Пон-Неф на вул. Сен-Блез 36. Французько-німецька війна, окупація Франції. Людовик готовий захищати батьківщину: "Ще можливо, що відправлять мужчин від сорока до п’ятдесяти років, я майже готова до цього. Мій чоловік цим не журиться, не просив би про звільнення, часто повторює, що якщо би був вільним, то вступив би до вільних стрільців" (CF 62). Постійна загроза вторгнення прусів в Алансон, які ("у кількості двадцяти п’яти тисяч, не можу описати нашого страху, (...) мій чоловік сумний, не може ні їсти, ні спати") захоплюють місто в січні 1871 року. Родина Мартен приймає дев’ять прусів, "ні поганих, ні бандитів", але таких прожерливих, що я ще не бачила; їдять усе без хліба! Бараняче рагу ликають як зупу" (CF 110).

Сьогодні це видається смішним. Для родини Мартен це постійна турбота, пом’якшена тільки "сильним переконанням, що їм допомагає Небо" (CF 65). Політичні події в країні глибоко торкають цих щирих католиків: "Усе, що відбувається в Парижу", пише Зелі 29 травня 1871 року, "наповнює сумом мою душу, саме тепер я довідалась про смерть Архієпископа і шістдесяти чотирьох священиків, розстріляних вчора. Я в шоку" (CF 66).  

Родина не зазнала вбозтва ("Маємо більше ніж треба, аби жити і добре виховувати дітей; зрештою, і надалі буду займатись мережництвом", CF 54), але їй не бракує матеріальних турбот. Вони з’єднані з торгівлею, яка повинна "крутитись", якщо ні, то втрачає свою позицію; до цього додаються хвороби дітей, виховні проблеми, майбутнє п’ятьох дочок, яких Зеля і Людовик не агітують вступати в монастир, і для яких треба приготувати посаг. 

Турботи і зусилля вони переживають у глибокій християнській перспективі. Віддання себе Богові й довіра, щоденна молитва і приписані Церквою пости, повага до неділі і до літургійного життя, чесність у праці й повага до працівників, допомога потребуючим: для них це святі речі.

І ось у 1872 році очікують дев’яту дитину, першу, яка народиться в будинку на вул. Сен-Блез, напроти Префектури, в якій Тереня буде бавитися з "дочкою префекта", Генною Бешард (A 9v); звідси будуть починатися перші родинні прогулянки до парафіяльної церкви Пресвятої Діви Марії, до кларисок на вул. Демі-Люн і до вокзалу, з якого від’їдуть і до якого будуть приїжджати Марія і Павліна, коли житимуть у монастирі візиток в Манс. Пізніше родинні прогулянки поширяться до навколишніх сіл і до "Павільйону", де тато буде займатися рибальством, а Тереня трускавками… Але не будемо забігати наперед.