Мала ранима квіточка

 

  

 

Що за щастя, коли нарешті, 2 січня 1873 року, о 23.30, через два з половиною роки після смерті Меланії Терені, народжується нова Тереня, яка приходить як чудовий подарунок, як пізній плід подружньої любові. Зелі, яка розпочала сорок другий рік свого життя ("вік, в якому вже є бабці", CF 83), і Людовик, який має вже п’ятдесят років, сподівались, що "вже не будуть" мати дітей (CF 66). Отож, подарунок і "несподіванка, бо я сподівалась хлопця. Уявляла собі це вже від двох місяців, бо відчувала її набагато сильніше від інших дітей" (CF 84). Зелі багато молиться, аби її синочок став добрим священиком, добрим місіонером…   

3 січня Марія Франсуаза Тереза була охрещена в церкві Пресвятої Діви Марії. Хресною мамою є її старша сестра Марія, а хресним батьком – молодий хлопець з родини друзів Павло Альберт Буль, обоє мають 13 років. (Хресний батько Терези помре через десять років). Як дитина, на вигляд "дуже сильна" (CF 84-85), "гарна", і усміхається вже на дванадцятий день (CF 85), Тереня видається "постійно веселою"; "сміється з усього серця" (CF 88). 

Щастя народження скоро буде затемнене "постійним неспокоєм…, не знаю, чи чистилище може бути гіршим від цього" (CF 89). Коли Тереза Меланія померла по вині "своєї негідної годувальниці", яка дозволила їй вмерти з голоду, Зелі сказала собі, що – "ні, ніколи!" – діти, які ще будуть, "не вийдуть з цього дому" (CF 61). Пробує сама годувати новонароджену донечку, але боїться, що їжі недостатньо, хоче собі "допомогти бутилкою", що "позбавляє можливості годувати грудьми". 

Спочатку Тереза "тягне досконало" (CF 85). Але під кінець лютого страждає "запаленням легенів", є "дуже блідою" (CF 88). 11 березня лікар Беллок проявляє рішучість: "Дитині потрібні груди, лише це може її врятувати". На світанку (Людовика нема вдома) Зелі йде до Семалє, до "Розочки", годувальниці, яка "підходить їй під кожним аспектом". Прагне, аби Роза тимчасово жили в них, отримує лише "вісім дні" – якщо дитина виживе. Вирушають до Алансон. На вид Терені Роза крутить головою: не виживе… Зелі йде молитись до своєї кімнати, перед фігурою св. Йосифа. Після повернення не вірить своїм очам: "дитина з усієї сили ссе груди", але потім падає "як мертва на годувальницю". "Я відчула, як кров зупиняється в моїх жилах", пише Зелі, "мала виглядала мертвою". Через 15 хвилин "моя маленька Тереня розплющує очі у посміхається" (CF 89): врятована! Але треба погодитись, аби годувальниця взяла її з собою…