Мала селянка з Семалє 

        

Більше року Тереза, яка помалу повертається до здоров’я (залишаючись вразливою на простуди), буде жити в селі, в убогій хатині Мойсея і Рози Телє, разом з чотирма їхніми дітьми (серед них Євген, "молочний брат" Терези), коровою Рус і курми. Весна, літо, осінь, зима, початок весни… Родинна радість, дитячий гамір, спів птахів і вітру, вид і запах фруктів, квітів, трав і тварин, короткі прогулянки до парафіяльної церкви на руках Рози. Влітку малу "Мартен-Телє", з сонячним загаром, возять на купі трави. Часом садять її на Рус!   

Більшість цих подробиць відома з кореспонденції Зелі, матері на відстані, яка відвідує свою маленьку раз на два тижні, з серцем, наповненим тисячами думок і почуттів ("я вже багато натерпілась у житті", говорить після виїзду Терези, CF 90). Часом Роза, при нагоді тижневих ярмарків, на яких продає своє продукти, бере дитину до Алансон. 

Тереза, яка повинна була глибоко відчути розлуку з родинним домом, з мамою, з татом, з сестрами, дуже прив’язалась до "Розочки", яку – як і інші діти – називала "мамою". Про це свідчить кореспонденція Зелі. 

"Ми бачили Тереню вчора, в неділю. Не сподівалися її, годувальниця прибула з чотирма дітьми. Віддала нам дитину і пішла на месу. Малій це не сподобалось, почала голосно кричати! Всі були на ногах; я повинна була послати Луїзу, аби сказала годувальниці повернутись відразу після меси (…). Годувальниця залишила месу на середині і прибігла, мене це зденервувало, бо мала не вмерла би від крику. Але відразу затихла. Є дуже сильною, всі цим здивовані" (CF 99 – Тереза має чотири місяці). 

"Поїдемо в понеділок побачити Тереню; вона дуже сильна. Я бачила її у четвер; її привела годувальниця; мала не хоче залишатися з нами і, якщо не бачить годувальниці, кричить. Луїза повинна була занести її на ярмарок, де Розочка продавала своє масло, вже годі було витримати. Щойно побачила годувальницю, розсміялась і замовкла; так і залишалась на ярмарку аж до полудня! " (CF 102 – Тереза має майже шість місяців). 

Тереза стала селянкою з типово сільськими вподобаннями! Ось її реакція, коли у віці одинадцяти місяців перебувала в мене кілька годин: "Мала не хотіла дивитися на Луїзу і йти з нею, я була справді заклопотаною; постійно до мене приходили робітниці, я давала її то одній, то другій. Вона дуже хотіла їх побачити, навіть більше, ніж мене, кілька разів їх цілувала. Сільські жінки, вбрані як її годувальниця, – ось світ, якого їй треба! Пані Т. прийшла, коли її тримала одна робітниця. Як я її побачила, то сказала їй: Побачимо, чи дитина піде до Пані. Вона зі здивуванням відповіла: А чому б ні? – Прошу спробувати! Витягнула до малої руки, але та сховалась із криком, ніби горіла. Не хотіла навіть, аби пані Т. дивилася на неї. Ми з цього довго сміялись; мала боїться модно вбраних людей!" (CF 112). 

"Пояснюю собі", пише мама, "і пробую взяти себе в руки; цілий день думки мої з тобою; говорю собі: Тепер вона робить то. Хочу бути з тобою; кохаю тебе з цілого серця і відчуваю, як подвоюється це почуття через розлуку, яку зазнаю в твоїй присутності; неможливо було би жити далеко від тебе" (CF 108). 

Звертається тут не до Терези, а до "свого дорогого Людовика", пишучи до нього з Ліьє, де гостить у брата Ізидора, в той час, як Тереза є в Семалє. Людовик є тим "святим чоловіком", з яким вона є "увесь час дуже щасливою": він "чинить її життя таким солодким"... Це чоловік, якого "бажає кожній жінці". Від цього визнання, через чотири роки після одруження (LI), через одинадцять років нічого не змінилось – хіба тільки її прагнення, аби "стати святою: це не легко, багато чого треба обтесати, а дерево є твердим як камінь" (CF 110). 

"Хочу мати Тереню вдома" (CF 114). Другий раз дитину очікують із нетерпінням. Зелі готує все в блакитних і білих кольорах, як на нові уродини й нове хрещення. "Маю для неї гардероб у кольорі неба, з небесними черевичками, небесним поясом і гарним білим капелюшком, то буде чарівно. Вже зараз радію, що буду вдягати цю лялечку!" (CF 115). Тереза повертається додому 2 квітня 1874 року: "гарна дитина", "дуже чемна і на свій вік добре розвинута" (CF 116), "подивляю її маленькі уста" (CF 117).