Довга дорога визволення  

  

Смерть матері для малої Терези шок, з якого вона буде виходити десять років. Тепер усе, що вона може зробити, це кинутись в обійми своєї улюбленої старшої сестри Поліни і сказати: "Ти будеш моєю мамою!" Саме відбувся поворот у її житті. "Як швидко промайнули ці сонячні роки мого раннього дитинства!" (A 11v).  

У віці п’ятдесяти чотирьох років Людовик Мартен залишився сам з п’ятьма малолітніми дочками. Його минуле пов’язане з Алансон. Але родинні зв’язки направляють його в Лізьє, яке знаходиться за 90 км. Родина Герен осіла там добре, і їх аптека добре розвивається на площі св. Петра. Ісидор знаний в католицьких колах. Його лагідна дружина Селіна виховує дві дочки, Іоанну і Марію, і переконана, що її обов’язок – допомогти шуринові. 

Після активних пошуків Ісидор Герен пише до Людовика, що знайшов ідеальний дім для родинного гнізда Мартен, трошки на узбіччі, близько до парку, на узвишші. Красивий дім з великим городом, оточений муром, "Буїсонне", як його назвуть панни Мартен. Батько погоджується ради добра дочок залишити своїх друзів. Продає мереживний заклад в Алансон і в листопаді 1877 р. родина переселяється до нового будинку. 

Тереза житиме тут одинадцять років. "Залишаючи Алансон, я не відчула жодного смутку. Діти люблять зміни, отож я з задоволенням прибула до Лізьє" (A 13v). А це велика зміна в її житті. Прибуває зимою до маленького містечка, що нараховувало 18600 мешканців. Місто промислове (мануфактура льону, полотна, дубильні, виробництво алкоголю), середньовічне містечко зі старими будинками з прусським муром, чудова катедра св. Петра з XII-XIII століття. Оркестр піхотинців (1200 осіб) часом дає концерт у парку. Економічна ситуація погана: злидні й безробіття. 

Мала Тереза ще не розуміє цієї реальності. Це новий світ. Який контраст з будинком в Алансон з префектурою напроти, який виходить на вулицю, повну коней і возів! Буїсонне – це зачинений сад. Окрім родини Герен нікого не знають. Родина, позбавлена матері, зосередиться довкола батька, який буде жити зі своєї пенсії, займатись городом, читанням, медитацією і молитвою в Бельведері, широкому приміщенні на останньому поверсі, прогулянками з наймолодшою дочкою, рибальством. Старші дочки, з допомогою прислуги, займуться будинком і вихованням наймолодших сестер – Селіни й Терези. 

Пізніше Тереза напише, що тоді ввійшла в "другий період свого існування, найболісніший з усіх трьох" (A 13r), який буде тривати аж до чотирнадцятого року життя. Ствердить: "Зі смертю Мами мій щасливий характер цілковито змінився: раніше така жвава й експансивна, я стала несміливою й тихою, надмірно вразливою. Достатньо було одного погляду, щоб я залилася сльозами. Я була задоволена, якщо абсолютно ніхто мною не опікувався, не могла зносити товариства чужих людей і віднаходила веселість лише в колі найближчої родини…" (A 13r). 

Усе буде добре, допоки її буде оточувати родинне тепло. Тереза не піде до школи. Марія і Поліна будуть її вчити з необхідною суворістю. Наймолодшу не балують. Дбають про її релігійне життя: ранішня й вечірня молитва, відвідування храму під час прогулянок з батьком. Літургія визначає ритм життя: празники для "малої Королеви" є справжньою радістю. 

У цьому звичайному житті мало великих подій, хіба що захоплення дитинства такої вразливої дівчинки: відкриття моря у Трувілі (8 серпня 1878), відвідування нормандських садів, наповнених квітами, рибальство разом з батьком, забави з нерозлучною Селіною, старшою від неї на три з половиною роки. 

Перше Причастя Селіни 13 травня 1880 року буде святом також і для найменшої сестрички. "Мені здавалося, що це я маю прийняти перше Причастя. Певна, що того дня я отримала велику благодать, і вважаю його одним із найпрекрасніших днів мого життя…" (A 25v). По суті, Тереза вже відчуває великий євхаристичний голод, і з того часу готується до свого першого Причастя, яке відбудеться щойно через чотири роки. Її перша сповідь буде для неї великою радістю. Вона так ототожнює сповідника з Ісусом, що хотіла би йому сказати, що любить його всім серцем! Але не зробила цього. Вдома вона дуже рухлива зі своїм темпераментом: злоститься на Вікторію Паскер, служницю, яка пробує її перекривляти; малу називають "карапузиком" (A 16r). 

Один дивний епізод життя: "пророче бачення" посеред літнього дня (1879 або 1880) "якогось мужчини, вбраного як Тато, з головою, накритою фартухом", який пройшов через сад і зникнув у кущах. Тереза побачила його через вікно. В той час Людовик був у Алансон. Аби заспокоїти дитину, сестри й прислуга шукають у кущах, але на марно. Через багато років, згадуючи це таємниче видіння, Тереза побачить у ньому заповідь хвороби батька, велике випробування у його житті. 

Вона прив’язана до батька, який після смерті матері проявляє щодо неї материнську чулість. Боїться, що втратить його. Духовна спорідненість єднає дитину з "Патріархом" Буїсонне, який гарно оживляє родинні вечори. Їй достатньо глянути на нього, аби побачити, як моляться святі. Буде його завжди глибоко поважати.