Таємнича хвороба і зцілення  

  

Всі ці симптоми попереджують катастрофу. На Великдень 1883 року Людовик Мартен відвозить Марію і Леоні до Парижа, аби відсвяткувати там Страсний Тиждень. Родина Герен бере дві наймолодші дочки.   

Небажано розмова переходить про пані Мартен, згадують життя в Алансон. Тереза не витримує цих споминів. Її кладуть спати. Коли пан Герен з дочками повертається з католицького клубу, то застає племінницю неспокійною, її сіпає пропасниця. Аптекар кличе лікаря Нотта, свого товариша. Діагноз невтішний: "Хвороба важка, нею ще не хворіла жодна дитина". Не говорить яка… Панство Мартен поспішно повертаються з Парижа перестрашені! Терезу не можна перевозити, залишається в родини Герен. Тривожні симптоми множаться: галюцинації, неконтрольовані рухи тіла, ослаблення, відсутність апетиту. Хвора думає лише по сестру, облечини якої мають відбутись 6 квітня. Очевидно, в церемонії не може брати участі. Але того дня встає і каже, що здорова. Перед урочистістю їй дозволяють сісти на колінах Поліни, яка тепер буде сестрою Агнесою від Ісуса. 

Може повертатись до Буїсонне. Наступного дня ситуація погіршується: маячня, безсенсовні слова, волання про допомогу. Або помре, або стане "ідіоткою"? Лікар Нотта приписує купіль, але без результату. 

Родина і Кармель моляться за дитину, яка вже видається втраченою. Чи вона відійде – як попередні діти? У паризькому храмі Божої Матері Переможної, особливо дорогому родинам Герен і Мартен, відправляють дев’ятниці. Хвора лежить у кімнаті Марії, на першому поверсі. Біля неї, на столику, поставили фігуру Пресвятої Діви, ту, яку Людовик Мартен колись отримав від одної побожної пані. Вона є опікункою родини і вже уділяла свої благодаті Зелі Мартен. 

Надходить день Зіслання Святого Духа, 13 травня 1883 року. Леоні сидить біля сестри. Та стогне і невиразно кличе: "Мамо… Мамо…", бажаючи, аби Марія прийшла до неї. Найстарша сестра повертається з саду, але хвора її не впізнає. Всі сестри клякають довкола ліжка. І тоді стається щось неочікуване: "Раптом Пресвята Діва Марія здалася мені гарною, такою гарною, що ніколи я не бачила нічого подібного, її обличчя світилося добротою та несказанною ніжністю, але саме «захоплююча посмішка Пресвятої Діви Марії» проникла аж до глибини моєї душі. Тоді всі мої страждання зникли, дві великі сльози тихо покотилися по моїх щоках, але то були сльози незатьмареної радості…" (A30r). 

Тереза зцілена. Посмішка Пресвятої Діви Марії вмить її вилікувала. Вона встає, і з цього часу – поза двома малими інцидентами – ніщо її вже не буде непокоїти. 

У розмовниці Кармелю її приймають як зцілену чудесним способом. Запитання сестер бентежать дитину: як виглядає Пресвята Діва? Тереза обіцяла собі, що цей секрет збереже для себе, але її сестра Марія, свідок зцілення, змушує її говорити. Як їй противитись? Найстарша сестра розповість про це в Кармелю. Тереза відчуває внутрішній несмак, який буде тривати довго (чотири роки!), бо це, що мало бути її радістю, стає мукою: чи вона не зрадила таємниці Пресвятої Богородиці? У серце закрадається новий сумнів: чи не вдавала хворобу? Питання суттєве, оскільки вона мала відчуття, що переживає роздвоєння особовості! Це "терпіння душі" буде тривати п’ять років. "Ах! те, що я вистраждала, зможу оповісти тільки в Небі!..." (A 31r). 

Згодом психіатри роздумували над цією хворобою, їх діагнози виявились досить розбіжними. Але всі згідні щодо причини: шок раптового розлучення з Поліною, який роз’ятрив незагоєні рани від смерті мами. Глибока почуттєва рана особи, яка не вийшла з жалоби, а також зміна характеру, яка перемінила цю щасливу й сильну дитину в надвразливу, замкнуту і несміливу дівчинку. 

У 1959 році лікар Гайран поставив діагноз: "Хвороба Терези була запізненням у почуттєвому розвитку, який був наслідком регресії, спричиненої втратою мами і не компенсованої відповідним вихованням" (Carmel, 1959, str. 93). 

Дискусії залишаються відкритими. Але ці пояснення не повинні закривати оцінки самої Терези, яка, пишучи свою працю у 1895 році (має двадцять два роки), побачить у цій хворобі дію диявола, який шалів через вступ Поліни до Кармелю: "хотів помститись на мені за те, чого в майбутньому його мала позбавити наша родина" (A 30v). 

З перспективи часу ми можемо сказати, що в тому "майбутньому" Тереза сама стане грізним супротивником Князя темряви. Хто відгадає, що така хвороба, яка вимагає психіатричної допомоги, вносить щось у духовний план? Пізніше Тереза зрозуміє, що в "цій предивній хворобі" (A 28v) йшлося про духовний заклад величезної ваги, де вона сама була актрисою і полем боротьби. Однак, у "двох турботах душі", які будуть її мучити багато років (можна в них бачити очищення – у розумінні св. Іоанна від Хреста), здивування буде лише наслідком її молодості. Але Господь має свої плани, які людина не може побачити. Тереза буде переконаною, що була зцілена Богом у безвихідній ситуації. 

Після цього до школи вона вже не піде. Родина вважає її надто делікатною і буде турбуватись про її здоров’я. 

Аби хвороба забулась, її відправляють у подорож. Від 20 серпня до 3 вересня 1883 року Тереза (має десять років і шість місяців) переживає своє "повернення у світ", повертаючись до Алансон, до друзів родини. Вона тут не була вже шість років. Її радісно приймають. Це "красива дівчина", пише Людовик Мартен до товариша. Її довге світле волосся спадає на плечі, очі блакитно-зелені, гардероб справляє на всіх враження. Дівчинка подорожує від "будинку до будинку", їздить на коні. "Визнаю, що те життя мало для мене свою привабливість… У віці десяти років серце легко піддається засліпленню" (A 32v). 

Після важкої хвороби ці події пробуджують в неї прагнення життя. Чи суворий Кармель, в якому перебуває її сестра, залишиться у серці? Бачить, що інша дорога відкрита перед нею: чудове подружжя, діти, великий будинок, легке життя? Ні, вона не забуває, куди тягне її серце. Досвід світу буде корисним: "Можливо, Ісус хотів показати мені світ перед першими Своїми відвідинами, щоб я у більш вільний спосіб вибрала дорогу, якою мала обіцяти Йому йти" (A 32v).