«Чудо» Божого Різдва 1886   

 

 

Трапилась подія, яка мала велике значення для життя Терези Мартен. Вона не буде показовою, бо крім Селіни цього ніхто не зауважив.  

Факти дуже прості. Після повернення з пастерки в катедрі св. Петра пан Мартен, втомлений, жаліється, що звичай вкладання чобітків до комина треба ще практикувати для такої дорослої дівчини: "Але, нарешті, в цьому році це буде останній раз!...". Вразливе вушко почуло ці слова. Сльози застигли в очах, коли вона піднімалася по сходах, аби зняти капелюшок. Селіна просить її, аби не сходила відразу. Але Тереза збирає сили, здушує сльози і збігає зі сходів, аби розпакувати подарунки… Батько сміється і виглядає задоволеним. Селіна не вірить своїм очам. 

Благодать торкнула серце Терези. "В одну мить" отримала велику внутрішню силу. Джерело сліз висохло. Стала іншою: зникла надмірна вразливість. Вона перемінена, сильна, підліток став жінкою. Вона "озброєна до боротьби", готова до будь-якої битви, передовсім до тієї, до якої її буде спрямовувати прагнення вступити у Кармель. 

Через дев’ять років у першому автобіографічному рукописі сестра Тереза підсумовує цю подію Божого Різдва 1886 року. Вважає "мале чудо" "наверненням", "чудовим обміном" між Силою Бога, який став Дитиною, і слабкістю "малої" Терези, яка стала сильною. Літургічна і євхаристична благодать – Тереза прийняла під час пастерки Причастя – повністю її перемінила (A 45-46). 

"Виросла". Підсвідомо цього прагнула, виростаючи в дитячій атмосфері, створеній родиною: "Селіна далі хотіла ставитись до мене, як до дитини, бо я була наймолодшою…" Слова батька зруйнували дитячий ритуал, вибили її з колії. Тривале навернення започаткує "третій період її життя, найчудовіший з усіх, найбільш плідний в благодаті Неба…". Вона може, як сама говорить, розпочати "біг велетня" (Ps 18,6). 

З повною ясністю стверджує, що віднайшла свій характер з часу, коли була чотирирічною дівчинкою, і який втратила після смерті матері. Це був період трауру, який вона перенесла зі спокоєм. Отримує благодать внутрішнього зцілення, глибоку і повну. Ця благодать діє в природі, яка має свою історію. Психологічна рана залишилась. "Бог є здоров’ям душі" (Іоанн від Хреста). 

Через рік після написання Рукопису Тереза повертається до цього "навернення" в листі до отця Роланда (L 201). Синтез досконалий: "Ніч Божого Різдва 1886 року була вирішальною для мого покликання, але, щоб ясно окреслити її значення, мушу назвати її ніччю мого навернення. Тої благословенної ночі, про яку написано: ніч мого просвічення в моїй радості, Ісус, який став Дитиною з любові до мене, видобув мене з пеленок і недосконалостей дитинства. Перемінив мене так, що я сама не могла себе пізнати. Без цієї зміни характеру я би ще довго залишалась у світі. Свята Тереза говорила своїм сестрам: Не хочу, аби ви були слабкими дівчатами, ви повинні бути сильними як мужчини. Свята Тереза не хотіла би визнати мене своєю дитиною, якби Господь не уділив мені своєї божественної сили, якщо би сам не озброїв мене до битви". 

І так, "в одну мить" була зцілена від слабкості, яка тривала десять років. З досвіду знає, чим є Милосердя, яке витягнуло її з прірви. Ніколи про це не забуде і кожного Божого Різдва буде святкувати своє "навернення". 

В останніх розмовах повернеться до Божого Різдва 1886 року, яке мало для неї таке значення, аби уточнити, що Божа благодать не обминає людську свободу: "Я сьогодні думала про своє минуле життя, про акт відваги, який вчинила колись у день Божого Різдва… і згадала похвалу Юдиті: Ти мужньо почала, і твоє серце зміцнене. Багато людей говорять: Не маю сили це робити. Нехай чинять зусилля! Господь ніколи не відмовляє першої благодаті, яка дає відвагу до дії, потім серце міцніє і переходить з перемоги до перемоги (DE II, 8.8.3). 

Так закінчується друга частина життя Терези Мартен, згідно з поділом, який вона сама зробила: десять років страждань, боротьби, але й благодатей вибору. Дитиною і підлітком пройшла дорогу очищення і дозріла. Ця довга неміч – десять років! – відійшла після трьох надприродних зцілень, які допровадили до повного визволення. Досвідчила це особисто: знає, що була врятована, знає, що повертається здалеку, і що її життя пішло би в неправильному напрямку, якби не було тих благодатей, найбільшою з яких була благодать Божого Різдва 1886 року. 

Розуміємо, чому 1887 рік буде для неї чудовим роком: роком людського розвитку, інтелектуального, артистичного й духовного. Роком боротьби про швидкий вступ до Кармелю. Зрештою, Тереза сама усталила дату свого вступу: нею буде Боже Різдво 1887, річниця її навернення.