Бурхливе паломництво до Риму   

 

 

Паломництво було організоване єпархією Котанс, під керівництвом єпископа Германа. Приєдналися єпархії Байє і Лізьє, єпископ Хугонін повинен був бути представлений отцем Ревероном. Йшлося про святкування золотого ювілею священства Леона XIII, тим більше, що Папа терпів з причини антиклерикальних грабунків уряду Кріспі. Була нагода підтримати Святішого Отця.   

Паломництво мало тривати від 7 листопада до 2 грудня, охоплювало відвідування різних італійських міст і десятиденне перебування у Римі, поєднане з аудієнцією в Папи. Це ідеальна нагода для молодої Терези, яка хотіла поговорити з Папою про своє прагнення вступити до Каремлю у день Божого Різдва. 

Із 197-и прочан четверта частина належить до шляхетних родів. Ціна подорожі, 660 франків для першого класу, не заохочувала широкі маси. В прощі беруть участь 75 священиків. Проща була винятковою, її освітлювала французька й італійська преса, а пізніше її опишуть Релігійні Тижневики згаданих єпархій. 

Цей місяць буде мати вирішальне значення для формації і покликання Терези. Ще на ложу смерті вона буде згадувати цю подорож, виняткову для такої молодої особи. 

Вона відкриє інші країни, інші землі, нові для молодої нормандки: Швейцарію, Італію з її красивими містами – Міланом, Падуєю, Венецією, Болоньєю, Помпеями, Неаполем, Флоренцією, Пізою, Генуєю… До цього додаються витвори мистецтв, історії, поглиблення релігійного життя: папство в Римі, зустріч зі святими: Агнесою, Цецилією, Франциском з Ассізі, Карлом Боромеєм. Ці враження назавжди закарбуються в її душі. Все почалося від триденних відвідин Парижу. Багато людей вважали тоді столицю "сучасним Вавілоном", повним страшних небезпек. 

Зіткнення з різними суспільним сферами також на неї подіє. Під кінець XIX століття суспільний поділ Франції був дуже великим. Родина Мартен вийшла з ремісників, яким, завдяки праці й заощадженням, вдалося осягнути високу позицію. Але вони не дійшли до шляхетного стану. І ось несмілива Тереза потрапила в інше суспільне коло. Як представниця середнього класу, відкриває, що "справжня велич полягає не в імені, а в душі..." (A 56r). На вечірніх зустрічах в готелях Венеції та Риму вона не почувається замкнутою. Зцілення Божого Різдва 1886 року видало тривалий плід. 

Інші відкриття, які її потрясли більше, стосуються людей. Оточена сестрами й кузинами, Тереза не зустрічала раніше хлопців. Тепер їх багато довкола неї. Панни Мартен у розквіті молодості (п’ятнадцять – вісімнадцять років), елегантно вбрані, їх важко не помітити. Селіна згадує: "вирішували подружні справи...". Тереза усвідомлює, що могла би знайти собі чудову пару. Вона передчувала, що ця подорож вплине на її покликання. 

Мужчини приділяють їй увагу, навіть дуже наполегливо. В Болоньї стався такий випадок: французький поїзд очікувала група італійських студентів. Один з них кинувся на Терезу і стиснув у своїх обіймах… Вона так на нього глянула, що відпустив її і втік (VT 81). 

Ще глибшим досвідом була присутність священиків. До цього часу вона бачила їх лише при виконанні священицьких функцій, при вівтарі, в конфесіоналі, на катехезах. Вважала їх "ангелами" і не розуміла, чому св. Тереза Авільська в реформі кармелітського життя просила про молитву за священиків. Молитва за грішників була очевидною… але за священиків? Пізніше скаже, що відкрила своє покликання в Італії. "Цілий місяць я жила серед багатьох святих священиків і бачила, що якщо їхня піднесена гідність ставить їх вище за ангелів, то вони не стають через це людьми менш тендітними й слабкими…" (A 56r). 

Що могла побачити, що так її потрясло? Напевно, що нічого надзвичайного. Але це спільне життя показало їй великий реалізм, що священики є людьми і мають свої дивацтва, вади, люблять добру італійську кухню з добрим вином. Могла також страждати – майбутнє це покаже – по причині браку ревності в уділюванні Таїнств, особливо Євхаристії. 

Цей короткий за часом досвід багато навчив Терезу. Напише, що ця подорож "навчила її більше, ніж довгі роки навчання". Що більше, була для неї вагомим внутрішнім досвідом, усвідомлює, що в деякому значенні бореться за своє покликання: по причині перелічених вже спокус, але й тому, що знає, що за нею слідкує о. Реверон, якому єпископ доручив приглядатися до молодої постулянтки. 

На початку подорожі, в Парижі, Людовик Мартен зарезервував номер в готелю, який знаходився біля храму Матері Божої Переможної, яку почитала родина Мартен. І там Тереза отримує велику благодать: Пресвята Діва дає їй зрозуміти, що надаремно вже чотири роки носить у собі "турботу душі". Ні, Марія не злиться на неї за те, що розповіла про благодать, отриману 13 травня 1883 року; Тереза не зрадила таємницю Марії. Ні, Тереза не піддається ілюзії: "Пречиста Діва дала мені зрозуміти, що Вона справді посміхнулась і зцілила мене". Полегшення, визволення. Передчуваючи небезпеки подорожі, ввіряє свою чистоту Марії та Йосифові (A 57r). 

Цієї пам’ятною неділі, 6 листопада, паломники йдуть до крипти Монтмарт (базиліка ще не була збудована). Посвячення Пресвятому Серцю. Можна вирушати далі…