10. На службі літургії

 

 

"Мала сестра Нехай так станеться", як її називає сестра Станіслава, "перша на занятті" в ризниці, працює там з лютого 1891 до лютого 1893 року. Повернеться до ризниці разом зі своєю кузинкою Марією Герен, яка вступила в Кармель у березні 1896 року.  

Тереза радіє з цього обов’язку, який наближає її до священичого уряду: ось є священиком, не будучи ним, вона, яка так заздрила священикам їхнього покликання! "Відчуваю в собі покликання священика, з якою любов’ю, о, Ісусе, я підносила б Тебе в руках, коли на мій голос Ти сходив би з Неба… З якою любов’ю я давала б Тебе душам!.. Але, на жаль! прагнучи бути Священиком, одночасно захоплююся й заздрю смиренню Св. Франциска з Ассізі (...)" (B 2v). 

Як вона любить готувати гостію і наповнювати келих! "Я була дуже щаслива, що можу торкатися святого начиння (...). Будь святий, ти, котрий доторкаєшся до начиння Господа; я усвідомлювала, що повинна збільшити свою ревність" (A 79 v). За одинадцять днів до смерті Тереза ще просить, аби їй дали можливість подивитися на дно келиха після меси: "Дивилася на нього. В ризниці я дуже любила це робити. Я була задоволена, що можу собі сказати: мої риси відбилися там, де спочила кров Ісуса" (DE 19.9.4). 

На другий день після Різдва 1891 року епідемія грипу опановує Європу (близько 70000 жертв) і опановує спільноту. На протязі тижня вмирають три найстарші черниці: 2 січня вмирає сестра Йосипа від Іусуса (83 роки); 4 січня – сестра Февронія; 7 січня Тереза знаходить сестру Магдалину мертвою в її келії. 

Більшість кармеліток лежать хворі. На ногах лише Тереза, сестра Марія від Пресвятого Серця і сестра Марта. "Я була сама в ризниці, оскільки перша сестра на цій посаді була дуже тяжко хвора, то я мусила готувати похорони, відчиняти грати хору на месі і т.д." (A 79 r). Тереза діє розсудливо і спокійно: хоронить померлих сестер, піклується хворими. Життя у спільноті втратило організованість: жодного дзвоника, жодних спільних молитов, жодного спільного споживання їжі в столовій. "Настоятель", який колись неохоче дивився на покликання "малої сестри Нехай так станеться", є свідком неймовірної душевної сили, з якою вона справляється з усією ситуацією: "Тепер він говорить, що вона є великою надією спільноти" (CG 649). 

Оскільки неможливо хвору настоятелькою постійно турбувати проханнями про дозволи, Тереза користається з цього, щоб здійснити своє найбільше прагнення: "Весь цей час, коли спільнота зазнавала такого випробування, я мала невимовну втіху щодня приступати до Св. Причастя…" (A 79 v). 

Тереза не буде позбавлена "свят" в Кармелі; їх так багато: літургійних і чернечих. "Свята, я їх так любила!" (A 70 r). 

Літургійні свята окреслюють цілий рік. Вже свята Тереза Авільська ставила літургію на вершині життя молитви. Великого значення надавала Євхаристії і ритмові канонічних Годин. У Кармелі прагнуть охопити молитвою великі наміри людства і просити за них. Окрім того, тиха молитва на протязі всього дня: "обмін любов’ю з Тим, про кого знають, що любить нас" – говорила свята з Авіля. Години тихої молитви вранці і ввечері, це тихе слухання "справжнього Приятеля". 

В монастирі великі літургічні свята – Різдво, Великдень, Зелені Свята, свято Божої Матері з гори Кармель – святкуються радісно, а після них йдуть три дні "свободи", коли сестри можуть між собою розмовляти без обмежень. 

Свята спільноти: облечини, обіти, ювілеї продовжуються в клявзурі. 

Серед цих свят особливим способом вирізняється свято настоятельки: воно триває два дні, сестри ставлять приготовані вистави. 21 січня 1894 року Тереза представляє "Місію Жанни д’Арк" (RP 1). Через рік презентує "Жанну д’Арк, яка виконує свою місію" (RP 3). 

Під час "звичайного" відпочинку сестри збираються зимою в "теплій кімнаті", єдиній кімнаті, яка отоплювалась, і розмовляють, займаючись дрібними справами: влітку переносяться до зеленого саду. В часі жнив усі здорові працюють.