2. Візит  батька

      

Час від часу пан Мартен і Селіна відвідують своїх кармеліток в розмовниці. Типова "розмовниця" була в тамті часи місцем, де кармелітка могла зустрічатись з членами родини, друзями, і розмовляти з ними через подвійні грати. Якщо її відвідувала не родина, то грати ще заслоняли завісою. При розмові була присутньою "третя" кармелітка; вона не брала участі в розмові і гості її не бачили. Розмова тривала пів години. Гостей не приймали під час літургічних відправ, в періоди Адвенту і Великого Посту.  

Зустрічі в розмовниці будуть для пана Мартена, особливо після вступу Терези, справжнім родинним святом; тут перебувають три його дочки, він дуже цінить ці розмови, які найчастіше духовні. В цих чотирьох холодних і голих стінах приміщення, біля гратів, які є викликом покинутому світові, він віднаходить свою душу монаха… Йому здається, що "наймолодша" дочка випромінює через грати світло. Сценарій зустрічей завжди такий самий: пів години, які відміряє пісочний годинник, минають швидко, а старші сестри мають багато що сказати… Тереза не хоче порушувати послух, не залишається ні на секунду довше. Прощається і виходить. 

Пан Мартен дбає про Кармель, постійно надсилає подарунки. Немає дня, аби він не приніс щось з дарів природи, вони завжди мають до столу свіжу рибу. 

Кармелітки запам’ятали великого коропа, якого сестра Агнеса описує в натуральних розмірах, а Тереза згадує: "Якби ти знав, яку приємність нам справив твій короп, твоє чудовисько! Через нього обід був пересунутий на пів години, соус приготувала Марія від Пресвятого Серця, було так смачно…" (L 58). 

Терезі доручили дякувати благодійникові. Напише до батька: "Маю приємний обов’язок – дякувати Тобі (…) за груші, цибулю, сливи, яблука, які пливуть потоком ніби з рогу щедрості" (L 63).