4. Тростина, яка згинається, але не ламається

  

В радість любові неможливо увійти без входження у страждання любові. Шукаючи з любов’ю правду того, що для неї хоче Бог, Тереза дійде до пізнання правди любові.

Період акліматизації у спільноті повний протилежностей. "Мала тростина" досвідчує свою слабкість, але її великодушність не слабне: "Так, я прагну тривожних терпінь серця, тих уколів шпилькою (...). Що шкодить малій тростині, якщо вона похилиться? Не боїться зламатися, бо посаджена на березі річки. (...) Саме слабкість народжує в ній довіру" (L 55).  

Спочатку труднощі будуть спровоковані матір’ю Марією від св. Гонзаги. Кілька перших місяців постулантури Тереза буде боротись зі своїми прив’язаннями: "Пам’ятаю, коли я була постуланткою, відчувала іноді такі сильні спокуси зайти до Вас заради власної приємності, аби знайти кілька крапель радості, що мусила швидко проходити перед депозитарієм і судорожно триматися за перила сходів. Мені спадало на думку багато прохань про дозвіл, і нарешті, Матінко моя, я знаходила тисячі причин, щоб заспокоїти свою натуру..." (C 22r).

А "Наша Мати", як називали настоятельку, ставиться до неї неочікувано суворо. Тереза відкриває іншу мати Марію від св. Гонзаги, ніж та, яку знала колись, коли приходила до розмовниці – тамта була такою милою! Тереза зазнає з її боку впокорень і ніби байдужості, що при її надмірній вразливості стає великим терпінням. Але Тереза не гнівається на неї: "Побачиш, моя Мати, в зошиті, який містить мої спомини з дитинства, що я думаю про своє виховання, яке отримала від Тебе. З глибини серця дякую Тобі за те, що ти зі мною не цяцькалась" (C 1v). 

Взимку наступне випробування: холод. Ніколи не жила в холоді, дуже делікатна. Тремтить в холодній, сирій келії. Ночі важкі, часом аж до ранку не може зігрітись. Умови можна полегшити, але вона не просить цього. Це страждання є для неї нагодою виявити свою любов Ісусові. Лише на ложу смерті Тереза визнає матері Агнесі від Ісуса: "Я дуже страждала в Кармелю від холоду". Та здивується: "Я здивувалась, чуючи це, бо зимою ніщо не виявляло її страждання. Ніколи, навіть при найбільшому холоді, я не бачила, щоб вона потирала руки, швидко ходила чи була схилена, яке це зазвичай роблять, коли холодно" (DE 1178). Це визнання Терези пізніше введе магістру новіціату в розпач: "Ах! Якби я про це знала, чого би тільки не зробила, аби цьому зарадити! Сьогодні повторюю собі: Які героїчні чесноти мала ця кохана дитина! Її покуту можна виразити цими словами: переносити все, ніколи не жаліючись ні через одяг, ані через їжу" (PO 2022). 

Іншою нагодою для покути буде їжа. Сестра Марія від Пресвятого Серця, яка тоді була "економом" (займалась закупівлею їжі), скаже: "Ніколи мені не вдалося пізнати її смаки, і тому я була причиною її терпінь. Наприклад, коли на обід була фасоля, не знаючи, що вона їй шкодить, я наповнювала її тарілку, а вона після цього хворіла" (DE 535). Фактично, "бачачи лагідність цієї дитини, яка ніколи не скаржиться, їй підсували рештки їжі. Кілька разів отримала голови оселедців або рештки з попереднього дня" (PO 272). 

Тереза пояснить: "Мені був даний дар покути; але ніщо не могло його заспокоїти. Єдина покута, на яку погоджувались, вмертвлення моєї власної любові, що для мене було більш корисним, ніж тілесні покути" (HA 75). 

Якщо, незважаючи на все це, постулантка тримається, то тому, що "мала тростина завжди вірна найменшому подиху благодаті" (L 55): згинається, але не ламається, бо в Терезі "Бог є миром" (Mi 5,4).