8. У тиші й довірі лежить ваша сила (Іс 30, 15)

 

 

Після облечин розпочинається канонічний рік новіціату Терези. Він буде тривати двадцять місяців. Через рік вона могла скласти вічні обіти (тоді ще не було тимчасових обітів). У січні 1890 року їй виповниться сімнадцять років, саме стільки, скільки вимагають Конституції для складення таких обітів. Але з огляду на юний вік "настоятелі" – отець Делатроет і мати Марія від св. Гонзаги – хочуть продовжити час приготування. І знову очікування, як на облечини. Тереза звіриться: "У першу мить мені було дуже тяжко погодитися з такою жертвою…" (A 73v).  

Під час новіціату кармелітка формується у всіх ділянках, але ще не бере участі в чернечих капітулах. Зрештою, Тереза ніколи не буде брати в них участь, ніколи не буде голосувати, бо назавжди залишиться в новіціаті: "Також не могла користати з капітульних прав (активний і пасивний голос), а це тому, що дві її сестри були присутні в конвентуальній капітулі" (CG 725). Це час справжньої "чернечої" формації: внутрішнього дозрівання, втаємничення у життя молитви і у життя в спільноті. Тереза подвизається у своїх обов’язках, її супроводжують невід’ємні труднощі й радощі. 

У цьому періоді мало подій: "Особливо старалася я вправлятися у дрібних чеснотах, оскільки практикування великих не вдавалося мені легко, так, я любила складати залишені сестрами плащі й робити сестрам усілякі дрібні послуги, які тільки могла" (A 74v).