9. Працюю лише для Його приємності

 

 

Новичка входить глибше у своє середовище. Марія від Пресвятого Серця, "ангел" Терези, вводить її у звичаї Кармелю. Під час хорових молитов вона співає антифони, рецитує вірші, читає тексти, і все латинською мовою. Коли випадає її черга, то вона цілий тиждень виконує свої обов’язки: дзвінки, подавання їжі і читання Святого Письма під час обіду.  

Праці по дому є частиною кармелітського життя. Деякі виконує вся спільнота, як прання білизни. Сестри йдуть до пральні, яка складається з двох приміщень. Тереза ревно розпочинає працю, але не забуває про найважливіше: "Твоя праця в цьому житті повинна бути лише Любов’ю" (P 13). 

В рукописах Терези часто трапляється слово "заняття". Це слово означає функцію (або "обов’язок", "посаду") і місце. "Заняття" доручається двом сестрам: відповідальна сестра є "першою (старшою) на занятті"; "друга (молодша) на занятті" є новичкою або молодою профескою. Сестра Тереза від Дитяти Ісус усе своє життя була "другою". 

Дана функція виконується у конкретному місці: пральня, гардероб тощо… Під час останньої хвороби Терези, коли вона перебувала в інфірмерії, в одній з останніх розмов мати Агнеса від Ісуса попросила її описати свої заняття в Кармелю: "Відразу після вступу до Кармелю мені доручили латати білизну разом з матір’ю підабатисою; також доручили замітати сходи і коридор… Пам’ятаю, скільки мені коштувало попросити магістру дозволити мені практикувати вмертвлення у столовій, я не піддавалась ніколи спокусам відчуття огиди, мені здавалось, що хрест на поляні, який я бачила через вікно в пральні, звертався до мене з проханням про вмертвлення. Тоді я ходила пів п’ятої виривати кукіль на городі, з чого була незадоволена наша Мати. Після облечин я отримала столову – аж до 18 року життя; підмітала її і наливала до дзбанків воду й пиво. Під час сорокагодинного богослужіння у 1891 році мені доручили ризницю разом із сестрою Станіславою. З червня наступного року я два місяці не мала жодних обов’язків (…). Потім я працювала в колі і малювала – аж до виборів у 1896 році, коли мені знову доручили ризницю. Там я розчарувалася і попросила, аби мені дали сестру Марію від св. Йосипа допомагати латати білизну". 

Мати Агнеса додає: "Тереза розповіла мені, як колись її неслушно вважали повільною і не дуже ревною в заняттях до тої міри, що і я в це вірила деякий час; ми разом згадали, як гостро я її скартала за те, що довго тримала в своєму кошику обрус, не направивши його. Я звинувачувала її в недбальстві і помилялась, бо їй просто не вистарчило часу. Того дня вона не виправдовувалась, а плакала, бачачи, що я сумна й незадоволена. Розповіла мені ще, як багато терпіла в деяких обставинах, коли я була старшою в столові, а вона не могла, як раніше, відчинити мені свою душу, бо через вмертвлення не просила на це дозволу, або через якусь іншу причину… Дійшло до того, що ти вже мене не знала…, сказала Тереза. Говорила мені ще, як повинна була себе мучити, витираючи павутиння в келії св. Олексія, бо дуже боялася павуків, і розповідала про інші дрібниці, які свідчили про її вірність у всьому, і як багато страждала, хоч ніхто про це не здогадувався" (DE 13.7.18). 

Терезу чекає ще одне завдання: "Ах! Якою щасливою я би була, якби вміла малювати… На превеликий подив сестер я почала малювати і Добрий Бог допоміг мені використати науки, які колись мені давала моя дорога мати Агнеса" (A 81r-v).

Після вибору сестри настоятелькою Тереза буде займатися малюванням, залишаючи інші заняття. Влітку 1893 року Тереза намалює фреску на мурі каплиці хворих. Ця фреска оточує кивот, в який священик вставляє монстранцію під час поклоніння Святим Дарам. 

20 лютого 1893 року сестра Агнеса від Ісуса стає абатисою і тому вже не може займатись організацією свят, тим більше, що основні свята стосуються абатиси! Мати Агнеса доручає цю справу Терезі: "Бог дозволив, аби я писала вірші і п’єси" (A 81v). Літературні критики говорять, що молода черниця має талант, незважаючи на те, що не має відповідної освіти. Вона пояснює: "Наш Улюблений не потребує наших красивих думок і наших чудових діл. Ісус не прийшов на землю шукати мудрість і талант". Вона повністю віддає себе Богові. Святість? Це її шедевр! 

Тереза продовжує традицію Кармелю: виражати поезією почуття душі, глибокі порухи внутрішнього життя. Першими в цьому були св. Тереза Авільська і св. Іоанн від Хреста. У цьому дусі Тереза покликана писати поезії, які прославляють церковні урочистості, річниці, обіти.