1. Проблема назви

 

 

 

Повна назва духовної доктрини святої Терези звучить так: "Мала дорога духовного дитинства". Церква офіційно прийняла цю доктрину. За майже одностайною думкою терезіологів таке формулювання не буде помилкою. Слід лише зробити деякі зауваження.  

1. Вираз "мала дорога духовного дитинства" написала не св. Тереза, що ще не означає, що він не походить від неї. Перший раз він з’являється в Останніх словах під датою 12 липня 1897 року, які зібрала мати Агнеса від Ісуса, і виходить друком у 1907 році в сьомому виданні Історії однієї душі

2. Розпочинати вивчення малої дороги від образу дитини дуже спокусливо, воно спонтанно веде нас до тексту євангеліста Матея: "Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство" (18,3). Цей текст, який багато дослідників доктрини Терези вважають основним, Тереза ніде не цитує – ні в Автобіографії, ні в листах. Ціна, яку платять за переказ доктрини Терези цим образом, – редукціонізм, легке розуміння, занедбання проникнення в глибину доктрини. Переглядаючи літературу за останні десятиріччя, розуміємо, як важко не піддатися сугестивному образові дитини і до кінця прочитати думку Терези. З уст Терези під час останньої хвороби виходили твердження типу: "це не те", "постійно помиляються", а вона говорила це рідним сестрам, які добре її знали. 

Коли Марія запитала її: "... ти дитина?", зробила серйозний вигляд і відповіла: "Так, але… дитиною, яка є старцем". 

Люсьєн-Марі називає свою статтю: итинство, поєднане зі зрілістю" і цитує слова Пія XII до архієпископа Лізьє, що "Духовне дитинство відрізняється від природного зрілістю в надприродних судженнях, інспірованих внутрішнім Учителем: Брати, не будьте дітьми розумом! Щодо зла, будьте дітьми, а щодо розуму, то будьте зрілі" (1 Кор. 14, 20). Мати Агнеса також перестерігає, щоб не розуміти дитячість Терези у буквальному значенні. Якщо Тереза користується терміном "дитячість", то для аналогії, щоб її краще розуміли. Слід зазначити, що спочатку було відкриття малої дороги, а потім пошуки методів для пояснення. Образ дитини і її характерних рис служить для вираження певних типових постав людини, яка йде малою дорогою, а не виражає всієї доктрини. 

А. Комбе зауважив, що текст Мт. 18, 3 є у вірші за 21 жовтня 1895 року, в дев’ятому рядку. Але слід зауважити, що у вірші 33 рядки, у кожному з них є якийсь євангельський спомин, якийсь особливий зв’язок Терези з Ісусом, її Обручником. Деякі рядки оспівують чудовий стан Обручниці, внутрішньо переміненої євхаристією, наприклад, двадцятий рядок, і тому не слід виривати з усього контексту один рядок, який звертається до Мт. 18, 3, і вважати його фундаментом духовного дитинства. Тереза говорить, що очікує на чуйність Ісуса, що Його присутність дозволить їй практикувати чесноти маленьких. З вірша не випливає, що Тереза більше відчувала себе дитиною небесного Отця, ніж Обручницею Христа, скоріше навпаки. 

3. "Малість" стосовно дороги – щось інше від "малості" стосовно Терези. Будучи наймолодшою дитиною в родині, говорила про себе як про "малу Терезу". Створювала демінутиви типу "мала квітка", "мала перлина" (Dd, 355), "мала царівна", "мала мурашка", "малий сонячний промінчик", "зернятко піску" (Dd 341. 342). Назва рукопису А звучить: "Весняне життя білої квіточки". Так називає й інших людей. Про 24-річну Селіну скаже: "мала крапля роси". При поверхневому читанні це можна сприйняти як інфантильність. Але в її творах знаходимо терміни, які виражають великість і велич. Коли Тереза мала десять років, Марія сказала, що Бог, замість того, щоб дати пізнати їй терпіння, "повинен нести її на плечах як малу дитину". Наступного дня Тереза противиться цій дитячій перспективі, відчуває, як її серце палає любов’ю, впевнена що буде терпіти. Після благодаті Різдва 1886 року Тереза відчуває, що Ісус її зміцнив – стала відважною, йшла від одної перемоги до наступної кроками велетня. 

Наступного року пише: "Моє серце завжди зверталось до того, що велике й красиве; у цей період я відчула велике прагнення знань" (Dd 113). 

Далі Тереза пише про велику внутрішню зміну, вчинену Богом, а це вже не інфантильні справи, не поверхневі дитячі думки: "Проходячи повз мене, Ісус побачив, що прийшов час полюбити мене; уклав зі мною завіт і я стала Його… накрив мене своїм плащем, одягнув у гаптовану сукню, дав мені безцінні прикраси… годував мене найчистішою мукою, медом і оливою в надмірі. Я стала красивою в Його очах і дав мені владу цариці! …" (Dd 113). 

У 1887 році вона переконана, що отримує благодаті, які отримували великі святі (por. Dd 116). 

Мала, бо чотирнадцятирічна, Тереза отримує глибоке розуміння Божої любові. 

"Ах! якби вчені, які все життя присвячують здобуванню знань, прийшли мене запитати, були би здивовані, бачачи, як чотирнадцятирічна дитина розуміє таїни досконалості, таїни, які всі їхні знання неспроможні відкрити, бо для того, щоб їх отримати, треба бути вбогим в духові! …" (Dd 117). 

Після вступу до Кармелю, від 1888 до 1894 року, Тереза написала до Селіни 20 листів, в яких захоплюється тим, що в християнстві є найбільшим і найшляхетнішим; є там уривок Молитви душі, замилуваної в Богові св. Іоанна від Хреста: "Все моє". І це ще не все, у 1895 році Тереза віддає себе Милосердній Любові Бога, аби сам Бог став її святістю. 

Будь-яка інтерпретація малої дороги, яка морально, духовно чи фізично понижає Терезу, інтерпретує її дорогу як легку дорогу, добру для пересічних і літеплих у духовному житті – фальшива інтерпретація. 

Але в малій дорозі є щось, що спонукає її користуватись аналогією дитинства.