2. Суттєві елементи малої дороги

 

 

Тереза описала відкриття малої дороги в червні 1897 року, редагуючи манускрипт С. Це сталося між 14 вересня 1894 року, коли в Кармель вступає Селіна і приносить з собою зошит з цитатами зі Старого Завіту, і до кінця 1895.  

Ключові протилежні поняття, які позначають дорогу Терези: "шляхетний ідеал" і "досвід безсилля". 

Тереза дуже рано відчула, що Бог запрошує її до контемпляції і бажання найвищих речей. Відкриття малої дороги не було компромісом між шляхетним ідеалом і слабкими людськими можливостями, а справжнім вирішенням, згідним з природою об’явлення і законами освячення. 

За Комбе, це вирішення прийшло як: 

єдина можливість реалізації покликання до шляхетної святості та виконання завдань формації, 

відповідь Бога, яка звільнила її від болючих внутрішніх криз, які приймали потрійну постать: скрупули, неспокій, страх, 

остаточне слово її віри й любові. 

Боротьба з внутрішніми труднощами, з завданнями формації та з власним покликанням до святості йшли разом і допомогли відкрити малу дорогу. Як визволення з внутрішніх криз, так і знайдення властивого способу формування новичок працювали на це відкриття. 

Перечислимо елементи малої дороги на основі Рукопису С, не вникаючи в аналіз довгих процесів, з яких виокремились ці елементи. 

Конрад де Меестер виділяє 5 елементів: прагнення святості, неможливість осягнути її власними силами, внутрішня впевненість, що це прагнення походить від Бога, відкриття, описане образом ліфта, підтвердження Святого Письма. А. Комбе, аналізуючи цей самий текст, доходить до подібних висновків. Додаючи їх, отримуємо 7 елементів. 

Ось вихідний текст: 

"Ви знаєте, Матінко моя, що я завжди прагнула стати святою, але, на жаль! завжди переконувалася, порівнюючи себе зісвятими, що між ними та мною така ж різниця, як між горою,вершина якої губиться в небесах, і невідомою піщинкою, якутопчуть ноги перехожих; замість того, щоб знеохочуватися, ясказала собі: Господь не міг би збуджувати прагнень, які неможливо реалізувати, отже, попри свою малість, я можу йти до святості; йти до величі неможливо, отже, мушу зносити себе такою, якою я є, з усіма моїми недосконалостями, але хочу знайти спосіб піти до Неба малою дорогою, дуже прямою, дуже короткою, абсолютно новою малою дорогою. Ми живемо у добу винаходів, тепер уже не потребує зусиль сходження по сходах, у багатих людей їх успішно замінює ліфт. Я теж хотіла знайти ліфт, щоб піднестися аж до Ісуса, адже я занадто мала, щоб підніматися крутими сходами досконалості. Отже, я шукала у святих книгах вказівок з приводу ліфта, об'єкту моїх прагнень, і перечитала ці слова, що походять з уст Предвічної Мудрості: Якщо хтось МАЛЕНЬКИЙ, нехай прийде до мене. А отже, я прийшла, здогадуючись, що знайшла те, чого шукала, й бажаючи знати, о мій Боже! що Ти зробиш маленькому, який відповість на Твій заклик. Продовжила свої пошуки й ось що знайшла: Як мати пестить свою дитину, так само і Я вас потішу, буду носити вас на Своєму лоні й колисати на колінах! Ах! ніколи ніжніші й мелодійніші слова не торкалися моєї душі, щоб порадувати її; ліфт, який має підняти мене на Небо, це Твої обійми, о Ісусе! З цією метою я не мушу рости, навпаки, треба мені залишитися маленькою, треба ставати дедалі меншою" (Dd 211-212). 

Прагнення святості. 

Мала дорога увінчує пошуки засобів для осягнення святості. Нема сумнівів, що прагнення святості покривається з прагненням любити Бога безмірно. 

Визнання власного безсилля. 

Для Терези бути святим – бути подібним до якогось канонізованого святого. Порівнювання себе зі святими не є втішним. Тереза бачить велику різницю між відомими святими і собою. Висновок один: така святість для неї неможлива! 

Не знеохочуватись. 

Це постійна риса її духа, відома ще від першого причастя. Не піддаватись труднощам і шукати далі. 

Внутрішня впевненість, що прагнення походить від Бога. 

Це переконання мала з дитинства, бо з дитинства жила у Божому світлі. Бог, будучи Милосердною Любов’ю, не може мучити людину, даючи їй нереальні прагнення. 

Пошуки іншого способу осягнути святість. Хоче знайти іншу дорогу, бо та, якою йшла, не давала результатів. Знайшла її і порівнює до нового технічного винаходу – ліфта. "Я теж хотіла знайти ліфт, щоб піднестися аж до Ісуса, адже я занадто мала, щоб підніматися крутими сходами досконалості". Ліфт піднімає людину без зусиль з її боку. Ліфт – образ малої дороги, простої і короткої. Тереза відкриває богословську правду, що людина своїми зусиллями не осягне повного з’єднання з Богом. А. Комбе висновує, що мала дорога Терези – містична дорога у широкому розумінні, тобто дорога, на якій людина дозволяє Богові діяти. Знаючи визначення містичного життя, важко з цим не погодитися. 

Підтвердження Святого Письма. 

"Сподобалося Ісусові показати мені одну дорогу, яка веде просто в Божий вогонь; ця дорога – довіра малої дитини, яка без страху засипає в обіймах свого Отця… «Якщо хтось маленький, то нехай приходить до мене» (Прип. 9,4), – говорить Святий Дух устами Соломона; той самий Дух також говорить: «Маленькі отримують милосердя» (Муд. 6,6)" (Dd 185). 

Шукати вже нема чого. "Ліфт, який понесе мене аж до Неба, – це твої руки, о Ісусе". У відкритті Терези на першому місці стоїть Боже милосердя. Бог – любов, яка схиляється над маленьким. 

Переконання, що маленькі не мусять рости. 

Мусять залишатися маленькими, і навіть маліти ще більше. Людина повинна повністю прийняти своє вбозтво, що вимагає від неї глибокої покори. Щоби бути зарахованим до грона запрошених, треба визнати себе дуже маленьким. Два ключові терміни стосовно людини і Бога: маленька і милосердя. Розпочинаючи писати Автобіографію в січні 1895 року, почне прославляти Боже милосердя, яке буде її провідною ниткою аж до кінця життя. 

У такий спосіб Тереза знайшла дорогу, на якій святість Бога стає святістю людини. Відкрила дорогу до святості на Божу міру. Скаже про неї на ложу смерті, що "…вона полягає у настанові серця, яка чинить нас маленькими і покірними в обіймах Бога, визнаючи своє безсилля і до зухвальства довіряючи Його батьківській доброті". Йти малою дорогою – "…це визнати свою малість, очікуючи всього від Бога, так як мала дитина очікує все від батька, нічим не журиться і не нагромаджує багатств". 

Мала дорога полягає не тільки у визнанні своєї малості перед Богом і не тільки у визнанні необмеженої Милосердної Любові Бога, здатної заспокоїти всі прагнення людини, що легко веде до фальшивої містики. Мала дорога – "іскра надії", яка перескакує з великих аспірацій людського "ніщо" на Бога, який прагне наповнити людське вбозтво своїм багатством: "…аби Любов могла насититись повністю, мусить знизитись аж до глибин нічогості й перемінити нічогість у вогонь…". У такому укладі мала дорога – за Р. Лорентаном – сповнення Євангелія. Дар Милосердя призначений для усіх людей, особливо для вбогих, малих, покірних, страждаючих. 

З вищесказаного випливає, що духовне дитинство – не етап духовного життя, який в один момент залишається позаду. Це спосіб існування і діяння, необхідний для постійного зростання у благодаті. Це – розпізнання у світлі об’явлення і віри своєї ситуації перед Богом, який спасає своєю благодаттю. Хочемо ми чи ні – наше духовне життя не може розвиватися з нашої ініціативи. Можемо тільки довіритись Божій дії. Тереза відкрила цей закон розвитку мозольною працею.