5. Актуальність малої дороги

 

 

Мала дорога актуальна, бо 1) містить незмінні правди; 2) призначена для всіх людей.  

Ad 1) Незмінні правди: 

перед Богом ми всі маленькі, вбогі, залежні як діти від батьків, 

суть християнської дороги полягає не в досвіді особливих благодатей чи надзвичайних діл. Достатньо тих, які виконуємо в границях свого покликання; 

на дорозі християнського життя не можна діяти, діючи на власну руку, а тільки піддаючись під провід Святого Духа. Справжні Божі діти – ті, які дозволяють вести себе Святому Духові; 

дорога до Бога не звільняє від зусиль, які всі повинні чинити, аби бути вірними Богові. Ліфт захищає від поразок, а не від зусиль. Робить боротьбу ефективною, але не звільняє від неї. Дитина Божа, яку несе Бога, не перестає боротися, але чинить це з духом дитини, яка всю свою довіру покладає в Отцеві й працює, щоб позбутися себе самого й одягнутися в Бога. 

духовна дорога кожного християнина вимагає чистої віри. Душа не бачить плечей Ісуса. Але бачить перешкоди. Часом їй здається, що втрачає грунт під ногами, тоді можуть з’явитись спокуси знеохочення. Ніколи не знеохочуючись, Божа дитина робить усе, аби дозволити Ісусові діяти, і завдяки цьому може по черзі долати всі перешкоди. 

духовна дорога до Бога – дорога чистої безкорисливої любові. 17 липня 1897 року Тереза визнає, що її місія полягає у тому, щоб Бога любили так, як вона Його любить, і навчати малої дороги. Пояснює, що йти малою – те саме, що любити Бога так, як вона Його любила. 

Ad 2) Можуть виникнути сумніви, чи мала дорога, будучи містичною дорогою, відповідна для недосконалих і грішників. Чи буде для них доброю тільки тоді, коли трохи над собою попрацюють і стануть досконалішими? 

Тереза говорить, що ця дорога для всіх, але знаємо, що вона сама пройшла важку дорогу твердої аскези, яка виражалась вірністю чернечим правилам навіть у найдрібніших речах. Чи вона не перегинає палку з загальним призначенням дороги? 

Не треба забувати про різницю між пересічними чи навіть грішними християнами і Терезою. Не треба також забувати про правду щодо спасіння у розумінні Терези. Людина перед Богом ніщо, Бог пропонує спасіння з чистої любові. Цією пропорцією не слід нехтувати, щоб не винести людину понад її «ніщо». Покора рятує людину. Праведний, недосконалий чи грішний перед Богом завжди стоїть як «ніщо». І тому всім без винятку пропонується ліфт у постаті плечей Ісуса, який може підняти їх не тільки до стану благодаті, а й на вершини святості. 

Недосконалі – ті, які повинні піддатися Божій Любові й дозволити Богові діяти. 

Те саме і з грішниками. Грішник не має нічого, крім Божого милосердя. 

Тереза каже матері Агнесі: „Хтось може думає, що так сильно довіряю Богові тому, що не згрішила важким гріхом. Знай, моя мати, що якщо я би вчинила всі можливі гріхи, то мала би ту саму довіру; знаю, що всі гріхи проти Бога були би як крапля води, кинута в вогонь”. 

Мала дорога знаходить своє виправдання в безмежному Милосерді Бога, тому відкрита для всіх. 

Бог Ісуса – не суддя грішників, а вогонь безмежної любові, яка прощає, відроджує і освячує. Достатньо, щоб грішник дозволив Богові діяти. 

Тереза, глибоко з’єднана з Богом, має що сказати також невіруючим, теоретикам цивілізації смерті, людям дії та контемпляції, священикам, ченцям і мирянам. 

Всім говорить те саме: свідчить своїм життям у своїх працях. Її необхідно читати, бо Тереза – Боже слово для наших часів – як сказав про неї Пій XI. 

Невіруючим дає свідчення власним життям, власною смертю, місією, яка продовжується, що справжній світ – не видимий і проминаючий, а світ віри; що справжня сила розуму – мудрість, що походить від Бога як плід Його любові. Завдяки цій мудрості можемо дивитися на світ і на своє життя Божими очами. 

Тим, які проголошують теорії безнадії та смерті, протягує руку дружби, бо добровільно згодилася зазнати стан людини, яка не вірить; жила в густому мороці віри й досконало розуміє, що відчуває людина, яка не вірить; тим, які живуть у безнадії, говорить, що життя має сенс, що Любові і довіра до Бога дозволяють пережити всі важкі хвилини, що Богові треба довірити всю свою екзистенцію. 

Священикам Тереза говорить, що особливе покликання людей Церкви – якомога тісніше з’єднатися з Христом, дозволити Йому діяти в нас і внутрішньо нас міняти. 

Мирянам говорить, щоб не занедбували обов’язків у родині, праці, суспільстві, щоб трактували земне життя як етап дороги до Бога і допомагали іншим наблизитись до Нього. 

Через Акт Пожертвування себе Милосердній Любові говорить усім без винятку, що Бог прагне, щоб Його любили, і що Божа Любов заспокоїть усі наші прагнення.