Безмір прагнень   

 

 

На відміну від буддизму, який хоче усунути всі прагнення, аби осягнути нірвану, основа християнського містицизму – прагнення Бога, об’явленого в Ісусі. Розпростерті руки і пробите серце розп’ятого Христа ясно виражають прагнення, у той час як сидячий в позиції лотоса Будда уособлює блаженний спокій. Образ Ісуса, який добровільно з любові віддає своє життя, показує, як Бог нас прагне. Тереза відгадує одне з великих прагнень Бога: щоб ми дозволили Богові любити нас. 9 червня 1895 жертвує себе милосердній любові:  

О, Боже мій! Блаженна Трійце, я прагну Любити Тебе й робити так, щоб Тебе Любили [...] мій Улюблений Наречений, під час Свого смертного життя, сказав нам: "Усе, про що будете просити Отця Мого в Моє ім'я, дасть вам!" Я переконана, що Ти виконаєш мої прагнення; я знаю, о, мій Боже! Що "що більше хочеш дати, то більші збуджуєш прагнення". Відчуваю у моєму серці прагнення безмірні і з довірою прошу Тебе прийти й узяти у володіння мою душу (M, P II, s. 201-202; OC, s. 962-963). 

"Моє серце переповнене безмірними прагненнями". Тереза написала "безмірними прагненнями" (désirs infinis), але отець Арманд Лєммоньєр, якого мати Агнеса попросила переглянути текст, змінив цей вираз. Але Тереза мала слушність. У травні 1890 писала: "Ах! Селінко, наші безмежні прагнення – не сонні марення, не химерність, якщо сам Ісус дав нам таку заповідь" (L 86, P I, s. 513; OC, s. 411). 

Тереза відчиняє своє людське прагнення на безмежне божественне прагнення. Не применшує Бога, а підноситься до Нього. Якщо допасуємо свої прагнення до безмежної любові Бога, то жодні мірки вже не існують. "Мірка любові до Бога – любити Його безмірно" – говорить святий Бернард. Здається, що прагнення Терези більші від всесвіту. У вересні 1896 пише: 

Відкриваю в собі також покликання Воїна, Священика, Апостола, Вчителя, Мученика [...] Ісусе, моя любове, моє життя… як поєднати ці суперечності? Як здійснити прагнення моєї бідної малої душі?... Ах, незважаючи на свою малість, хотіла би просвічувати душі як пророки, як учителі (Rps B, s. 198; OC, s. 224). 

Потім питає себе знову: "Чи мої безмежні прагнення – не злуда, безумство? [...] Якщо мої прагнення зухвалі, то вчини, аби вони зникли, бо вони – мої найбільші муки" (Rps B, s. 201-205; OC, s. 229). Прагнення, які завдають їй таких мук, можна виразити одним прагненням "чистої любові" (Rps B, s. 204; OC, s. 229). Чиста любов означає, що тільки в Ісусі може жити, з надією, що колись побачить Його обличчям в обличчя: "Ісусе, Ісусе, якщо прагнення любити Тебе таке чудове, то чим є сама любов?" (Rps B, s. 205; OC, s. 229).