Постава"малої дороги"    

 

 

Слідкуючи за життям Терези, помічаємо, що це ланцюг послідовних прагнень, і Ісус не відмовляє Терезі. Її прагнення і прохання завжди сповнюються: коли просить про навернення Пранціні, хоче стати святою, вступити до Кармелю у п’ятнадцятирічному віці, бути в монастирі разом з Селіною, мати брата місіонера. "Ах, вибач мені, Ісусе, якщо буду говорити недоречно, намагаючись сказати Тобі ще раз про свої прагнення, надії, які сягають в безмежність. Вибач мені й зціли мою душу, обдаровуючи її тим, чого довірливо від Тебе очікую!!!..." (Rps B, s. 197-198; OC, s. 224).   

У випадку Терези прагнення входять в сферу суттєвої постави її "малої дороги": Господь діє так, що вона прагне того, що Він хоче їй дати. "Господь такий добрий до мене, що не можу Його побоюватись. Завжди сповнював мої прагнення, а скоріше чинив, щоб я прагнула того, чим Він хотів мене обдарувати. Перед тим, як оволоділа мною спокуса проти віри, я собі говорила: Насправді, я ніколи не мала великих зовнішніх випробувань, а якщо мали би тепер прийти внутрішні, то добрий Бог мусив би змінити мою дорогу. Але не думаю, що зробив би це, з другого боку, не можу жити безперервно у такому спокою..." (Rps C, s. 275; OC, s. 277). 

Важливо, що прагнемо внутрішньо і що це прагнення слід прийняти як дар Бога. Для Терези це любов. Тереза вірить у любов, бо відчуває, що Бог любить її безумовно. Не мусить прагнути бути найкращою чи першою серед інших, чинити щось корисне чи надзвичайне, аби здобути цю любов. Може реалізовувати своє прагнення бути святою: "Я завжди прагнула бути святою" (Rps C, s. 221; OC, s. 237). Прагнути бути святою – це прагнути любити й водночас залишатись маленькою: "Незважаючи на те, що я така мала, можу прагнути святості" (Rps C, s. 221; OC, s. 237). Тереза ніколи не відмовляється від прагнення святості. 

Як гідна дочка святого Іоанна від Хреста, Тереза пам’ятає про першість любові: "Що стосується мене, то не знаю іншої дороги, аби дійти до досконалості, як любов... Любити, як наше серце пристосоване до цього!" (L 87, P I, s. 515; OC, s. 415). І приводить цитату з Духовної пісні: "Хворобу любові можна вилікувати тільки любов’ю". 

Хто прагне надзвичайних справ, не йде духом "малої дороги", навіть якщо не робить нічого надзвичайного. Для Терези прагнення любити не виявляється у великих жертвах чи екстазах, а кожного дня у звичайний спосіб через практикування братньої любові, через дрібні послуги, лагідну усмішку, добру волю, згоду на власну недосконалість. Хвалитися можна тільки в Богові, присутньому в дрібних щоденних справах, в яких є любов, покора, радість, довіра в Його безмежне милосердя.