Прагнення, щоб по смерті притягувати душі до любові Ісуса   

 

 

Небо – як місце захисту – не притягує Терезу, якщо там вона не зможе виконувати свою місію притягувати душі до Любові. У листі до о. Белльєра (24 лютого 1897) пише: "В Небі також прагнутиму цього самого, що й на землі: любити Ісуса й спонукати душі любити Його" (L 188, P I, s. 730; OC, s. 576).  

Цей лист містить дивне прохання кармелітки, прагнення, яке показує напрямок її посмертної місії, яку Тереза передчуває в ночі випробувань. Прийнявши з любов’ю досвід ослаблення віри, який розпочався 5 квітня 1896, відчуваючи, що незабаром помре, Тереза просить о. Белльєра, щоб щоденно молився за неї, і особливо після її смерті, щоб вона могла притягувати душі до любові до Ісуса; "щоб моїм небом було чинити добро на землі" (OR, P II, s. 471; OC, s. 1050), як виразила це в розмові з матір’ю Агнесою. 

Звертаючись до о. Белльєра й водночас до нас, Тереза підсуває слова молитви, які охоплюють усі її прагнення: "Милосердний Отче, в ім’я нашого солодкого Ісуса, Пресвятої Діви Марії й святих, прошу Тебе запалити мою Сестру Духом Любові й уділити їй благодаті, аби притягнула багато душ до любові до Тебе " (L 188, P I, s. 730; OC, s. 576). 

Прагнення любити об’являється у Терези в тому, що хоче по смерті притягувати душі любити Любов. Її прагнення охоплює цілу вічність. Живучи на землі, хотіла працювати для спасіння душ, хоче робити це також і в Небі, бо через власний досвід нічогості знає муки душ, своїх братів, які не мають віри. Говорить про це в листі за 23 червня 1896 до о. Роланда: "Буду насправді дуже щасливою, співпрацюючи з отцем для спасіння душ, ради цього вступила в Кармель, не маючи змоги бути активною місіонеркою, хотіла би бути нею силою любові й покути – як св. Тереза, моя серафимська Мати. Благаю, щоб всечесний отець попросив Ісуса у цей день, в якому перший раз за покликом Отця зійшов з Неба, аби я горіла вогнем Його любов і так могла дієво допомагати отцеві в розповсюдженні цього полум’я у багатьох серцях" (L 168, P I, s. 677; OC, s. 537-538). 

Життя Терези показує, що любов не виражає володіння чимсь, а буття кимсь; що не йдеться про те – як говорила св. Тереза Авільська, – аби під час молитви багато думати, а щоб багато пробувати; не про те, щоб змагатися, а щоб бути доброзичливим; що любов – це не тільки почуття, а передовсім воля. У цей спосіб доходимо до найглибшого прагнення, яке є серцевиною життя. Це прагнення називається Ісус. "Бути з Тобою, бути в Тобі – єдине моє прагнення… а Твоя обітниця реалізувати його дає мені силу зносити вигнання в очікуванні радісного споглядання Тебе колись обличчям в Обличчя у вічності!..." (M, P II, s. 215; OC, s. 973). 

 

Молитва Терези 

 

(за отця Белльєра

О мій Ісусе! Я дякую Тобі за те, що Ти сповнив одне з моїх найбільших бажань – мати брата, священика і апостола… 

Я прошу Тебе, мій Боже, не дивитися на те, ким я є, а на те, ким я повинна і хочу бути, тобто, черницею, охопленою твоєю любов’ю. 

Ти знаєш, Господи, моє єдине бажання – щоб Тебе знали і любили, тепер моє бажання здійсниться 

(M, PII, s. 212; OC, s. 966)