Боже Милосердя

 

 

Тереза живе надією на безмежне милосердя Бога. Це її безумство, її найглибша постава, стан душі, в якому перебуває постійно. Має абсолютну довіру до Божого милосердя. Розуміє, що милосердя найкраще окреслює Бога. Бог – милосердна Любов, існує, люблячи. Тереза оспівує це всім своїм життям: "я повинна вічно оспівувати Милосердя Господа!..." (Rps A, s. 34; OC, s. 71). Вона вважає, що всі досконалості Бога променіють з милосердної любові. Місія Терези – поширювати знання про милосердя, яке спонукає її любити Бога до шалу. Чому ми повинні Його боятися і тремтіти перед Ним?  

Дорога Мамо! Чи після стількох благодатей не можу співати разом з псалмопівцем: "Який добрий Господь, а Його милосердя вічне"? Мені здається, що якщо би всі створіння отримали стільки благодатей, як я, то Доброго Бога ніхто би не боявся; Його би любили до шалу і з любов’ю, а не з тремтінням, і ніхто ніколи не хотів би Його образити… Але розумію, що всі не можуть бути однаковими, треба, щоб люди походили з різних родин, аби любити в особливий спосіб одну з рис Доброго Бога!... Він обдарував мене безмежним Милосердям і через це Милосердя бачу і прославляю Божі риси!... Мені здається, що всі вони випромінюють любов, навіть Справедливість (а може вона передовсім) здається одягнутою в любов… 

Як добре думати, що Добрий Бог справедливий, тобто схиляється над нашою слабкістю, досконало знає крихкість нашої природи. Отож, чого лякатися? Ах! Чи цей безконечно справедливий Бог, який пробачив з такою добротою всі провини блудного сина, не буде справедливим до мене, "яка перебуває при Ньому завжди?" (Rps A, s. 181; OC, s. 211-212). 

У часах Терези Кармель, маючи на собі відбиток янсеністичних скрупулів своєї епохи, схилявся до аскетичних практик і до тісного моралізму, які могли закривати обличчя люблячого Бога. Лякаючись гріха, часто надмірно зосереджувались на своїй поведінці, але забували про погляд любові Бога. Говорити про любляче обличчя Бога-Любові тоді, коли увага була спрямована на суворі вимоги Божої справедливості, вимагало відваги. Тереза демаскує карикатурний образ мстивого Бога, який слідкує за справедливістю, аби сказати нам, що Бог завжди на стороні людини. Він завжди з нами, а не проти нас. Хоче для нас щастя в небі, а не чистилища. Його справедливість спирається на полум’ї милосердя. Тереза пише про це до отця Роланда: 

Не розумію, брате, чому ти сумніваєшся, що відразу підеш до Неба, якщо невірні позбавлять тебе життя. Знаю, що треба бути дуже чистим, щоб стати перед Богом усякої святості, але знаю також, що Господь безмежно справедливий, і що саме ця справедливість, яка багатьох лякає, є моєю радістю і довірою. Бути справедливим – це не тільки суворо карати винних, а й розпізнавати добрі наміри і винагороджувати за благочесність. Від Божої справедливості я очікую стільки, скільки від милосердя. Бо Бог справедливий і «співчуваючий, сповнений добротою, повільний до гніву і багатий милосердям. Бо Він знає нашу слабкість, Він пам’ятає, що ми є тільки пилюкою. Як батько ласкавий до своїх дітей, так і Господь співчуває нам» [...] Моя дорога – виключно дорога довіри й любові, не розумію душ, які бояться такого милого Товариша (L 203, P I, s. 752-753; OC, s. 558). 

Те саме Тереза пише до свого другого, молодшого брата, отця Белльєра; ту саму довіру в Боже милосердя визнає в Рукописі А: Мені здається, що кожної хвилини Милосердна Любов відновлює мене і очищає мою душу з кожної гріховної плями, так що я вже не побоююсь чистилища. [...] Вогонь Любові освячує краще від полум’я чистилища" (Rps A, s. 239; OC, s. 212-213). Почуття провини і страх перед покаранням відходять перед любов’ю і довірою "малої дороги", ідучи за прикладом Марії Магдалини, "серце якої зрозуміло велику глибину любові й милосердя Серця Ісуса " (L 220, P I, s. 774; OC, s. 604). 

Тереза зрозуміла краще від будь-кого, що Боже милосердя потребує нашої недосконалості, щоб мати можливість об’явити себе. Щаслива обмеженість людини, її біда, рани й слабкості потребують милосердя! Тереза віддає себе милосердній Любові як цілопальну жертву, хоче бути мученицею безмежної любові, чуйної доброти Бога: "Не хочу збирати заслуги для Неба, а працювати тільки для Любові до Тебе [...] аби я стала, мій Боже, Мученицею Твоєї Любові" (M, P II, s. 203-203; OC, s. 963-964). Акт пожертвування буде носити на серці, хоче його поновлювати "з кожним биттям серця" (M, P II, s. 203; OC, s. 964). 

Маючи велику довіру до Божого милосердя, звіряється Агнесі: "Скажу виразно, моя мамо, що якби я мала всі можливі гріхи, то мала би завжди ту саму довіру, відчувала би, що всі мої гріхи були би як крапля води, вкинута в вогонь" (OR, P II, s. 462; OC, s. 1037). Знає, що Ісус спасає кожного розкаяного грішника. Словами непорушної довіри з великим зусиллям закінчує роздуми про "милосердя Господа" (Rps A, s. 36: OC, s. 73): 

Так, відчуваю, що якби мала на совісті всі можливі гріхи, то і так пішла би зі скрушеним від жалю серцем кинутись в обійми Ісуса, бо знаю, який дорогий Йому блудний син, який повертається до Нього. Правда, що в своєму випереджуючому милосерді вберіг мене від смертного гріха, але не тому, зовсім не тому йду до Нього з довірою і любов’ю (Rps A, s. 286; OC, s. 285). 

 

Молитва Терези 

(ранкове пожертвування) 

 

Мій Боже, жертвую всі свої сьогоднішні вчинки в намірах і для слави Пресвятого Серця Ісуса; хочу освячувати кожне биття свого серця, свої думки і найпростішу працю, щоб з’єднати їх з безмежними заслугами Пресвятого Серця Ісуса і виправити свої прогрішення, кидаючи їх в вогонь Його милосердної любові (M, PII, s. 215; OC, s. 968).