Слава, яку видно на обличчі

 

   

 

Слова "малий" i "мализна", які так часто вживає Тереза, вражають читача. Чи не слід тут побачити вплив мами, яка так до неї зверталась, а пізніше вплив старшої сестри Поліни, яка була деякий час настоятелькою Кармелю, і якій Тереза присвятила Рукопис А? Тереза закінчує рукопис словами: "Кохана мамо, це все, що можу розказати про життя твоєї малої Терези" (Rps A, s. 183; OC, s. 213). Після смерті її спонтанно називали "малою Терезкою", яка посилає їм "дощ троянд": добродійств, зцілень і незліченних звільнень. На образах її малюють здоровою, з Розп’яттям і букетом троянд. Образи святих можна дуже легко деформувати.  

Тереза не є апологетом мализни й слабкості ради них самих, що би вело до погорджування собою і пасивності. Навпаки, наголошує, що справжня свобода починається там, де Боже милосердя відчиняє перед нами нашу мализну і біду. Приймаючи себе такими, якими ми є насправді, зі своїми пороками й темними сторонами, свобода веде нас дорогою довіри і світла, на якій знаходимо свободу Бога Отця, який об’являє любов через Сина. 

Скільки потрібно мати відваги, аби увірувати, що наші зусилля – не наша праця, а Божа! Справжнє зусилля – розраховувати тільки на Боже милосердя; тільки воно виправдовує. Наша мализна і слабкість стають місцями зустрічі з Ісусом, який вчить нас любові. Тереза може написати з характерною для неї простотою: "Оскільки я була малою й слабкою, то схилявся наді мною й навчав мене ділам любові" (Rps A, s. 115; OC, s. 149). 

Своїм життям і творами Тереза вчить нас, що велич знайдемо тільки в мализні, яку приймемо добровільно в світлі Божого милосердя. Це її таємниця, зовні проста, але дуже глибока! Погляньмо на автентичну фотографію Терези без фото шопу. Красиве обличчя молодої, енергійної жінки, позначене величчю, яку неможливо описати, через цю велич проходить вогонь, який її поглинає. 

Тереза любила релігійні образи своєї епохи, але їй ніколи не прийшла би гадка, що її світлини обійдуть увесь світ. Хотіла залишатися прихованою, з Ісусом, Обличчя якого контемплювала: "я хотіла би, щоб моє обличчя – на подобу обличчя Ісуса – було дійсно прихованим, так, щоб на землі мене ніхто не впізнав" (Rps A, s. 157; OC, s. 189). Бог передбачив іншу славу, за допомогою фотоапарату, який Селіна принесла до Кармелю. Проникливий погляд Терези не спрямований на нас, але разом з нами помічає майбутнє, яке відчиняється на дорозі довіри й любові. У цьому обличчі відчувається велика сила, спокійна рішучість, що багатьох торкає до глибини душі. Як ув’язнену Христину: 

Коли ввечері я поглянула на світлину малої Терезки, то побачила світло, яке виходило з її очей і досягало мого кам’яного серця; у цю мить відчула, що якась ніяковість, яка була в мені, якийсь тягар, який мене придавлював, піднімається у моєму серці й залишає мене. Світло Бога перемінило моє серце через погляд моєї малої сестри. В одну мить я відчула себе щасливою, вільною, а передовсім відчула присутність якоїсь незвичайної істоти, яка мене любить і охороняє, огортає моє серце і всю мою істоту. Бог був тут, треба лише витягнути до Нього руку (Marie-Michel, Nés pour aimer. Thérèse et les jeunes, Le Sarment / Fayard, Paris 1996, s. 51). 

Сьогодні в переказі інформації велику роль відіграє слово, але світлина обличчя Терези об’являє серце Бога. Як її дитяче обличчя, так і доросле випромінюють славу Воскреслого. Чи це світлина восьмирічної Терези з Селіною, чи п’ятнадцятирічної, перед вступом у Кармель, чи в габіті новички, чи в ролі Жанни д’Арк, чи в групі кармеліток у внутрішньому дворі Кармелю, чи під час прання білизни разом зі спільнотою, чи у підніжжі Розп’яття, чи серед новичок, чи мертвої – завжди можна на її обличчі розпізнати риси Бога-Любові. 

Терезі виповнилось 16 років, коли її батька госпіталізували у психіатричну клініку в Куен. Схвильована цим, помічає в цьому аналогію зі стражданнями Ісуса, які виразно відображаються на Його святому Обличчі. Потішає Селіну: "Ісус палає любов’ю до нас… дивися на Його гідне Обличчя! Приглянься Його сумним і опущеним очам!... Дивися на Його рани… Вдивляйся в Його Обличчя… Там побачиш, як Він нас любить" (L 63, P I, s. 476; OC, s. 387). Парафразуючи слова Терези, яка вдивлялася в "сумні й опущені" очі Ісуса, можемо сказати: "Поглянь на обличчя Терези… побачиш, як сильно вона нас любить".