Приклад Марії 

 

   

 

Прагнучи бути святою, незважаючи на свою мализну, Тереза бачить різницю між собою, "заблуканою пісчиною" (Rps C, s. 221; OC, s. 237), і святими, які "прожили життя, практикуючи подивугідні умертвіння, аби відпокутувати гріхи" (L 220, P I, s. 775; OC, s. 604). "Радію, що в Божому Царстві багато помешкань, бо якби було тільки це одне, опис якого і дорога до нього для мене такі незрозумілі, то я не могла би туди дістатися" (L 103, P I, s. 754; OC, s. 589). Тереза йде дорогою, визначеною для неї Ісусом, знаходить у Євангелію Маму і підпадає під Її вплив: "Біля Тебе прагну завжди залишатися маленькою" (Po, P II, s. 56; OC, s. 751).  

Тереза мріяла виразити в пісні свої думки про Марію. У травні 1897 написала свій останній вірш, Чому люблю Тебе, Маріє. У серпні того самого року пише: 

Як я хотіла би бути священиком, щоб проповідувати Марію. Здається, що одного разу було би достатньо, щоб висловити свою думку на цю тему. 

Спочатку я би показала, як мало ми знаємо про життя Пресвятої Діви. 

Щоби проповідь про Пресвяту Діву була плідною, мусить показати Її дійсне життя, яке можемо побачити в Євангеліях, а не те, яке ми собі уявляємо. І легко здогадатися, що Її життя в Назареті й пізніше було звичайним. 

Показують Богородицю недоступною; треба навпаки – показати, що Її легко наслідувати, бо практикувала приховані чесноти, жила вірою, як і ми, і привести докази з Євангелія (OR, P II, s. 505-506; OC, s. 1102-1103). 

Спираючись на Євангеліє, Тереза пише про Марію: 

Те, що про Тебе говорять слова Євангелія, 

Дозволяє мені наблизитись до Тебе і споглядати, 

Бо основа Твого життя проста: 

Ти жила й страждала так, як і я, Мати Спасителя! [...] 

Ти знаєш, Маріє, що, незважаючи на свою мализу, 

Маю в серці, як і Ти, Всемогутнього Господа, 

Але не лякають мене слабкості. 

Скарб Матері – скарб дитини, кохана Мамо! 

Я дитина, яка любить силою всієї душі. 

Чи ж Твоя любов і чуда не є також і моїми? 

Коли до мого серця входить Господь у білій Гостії, 

То нехай знайде в моєму серці, Мамо, Твоє Серце! 

(Po, P II, s. 55-56; OC, s. 750-751) 

Для Терези Марія – більше мама, ніж цариця. У наївний спосіб виражає це в листі до Селіни: "Щодо Пресвятої Діви Марії, то мушу тобі сказати, з якою простотою ставлюся до Неї; часом помічаю, що говорю до Неї: «Моя добра Найсвятіша Діво, стверджую, що я щасливіша від Тебе, бо маю Тебе за Маму, а Ти, найдорожча Мамо, не маєш Найсвятішої Діви Марії, щоб Її любити…»" (L 116, P I, s. 570-571; OC, s. 452). Тереза завжди усвідомлює материнську присутність Марії, хоч їй важко молитися на вервиці: 

Не хочу, дорога Мамо, щоб ти думала, що розсіяно молюся в хорі. Навпаки, люблю молитви в спільноті, бо Ісус обіцяв, що буде серед тих, які збираються в Його ім’я. Тоді відчуваю, що ревність моїх сестер доповнює те, чого мені бракує. Але на самоті (соромно признатися) молитися на вервиці мені дуже важко…Відчуваю, що дуже погано молюся, і хоч роздумую над таємницями, але зовсім не зосереджуюсь на них… Мене це довго засмучувало, бо люблю Пресвяту Діву так сильно, що така молитва повинна даватися мені легко. Тепер засмучуюсь менше; думаю, що Цариця Неба, будучи моєї Мамою, мусить бачити мою добру волю і що цього буде достатньо (Rps C, s. 266; OC, s. 268-269). 

Тереза ніколи не забула посмішки Марії, яка на Зелені Свята 1883 зцілила її з дивної хвороби (Тереза тоді було 10 років). Марія назавжди залишиться для неї "найчуйнішою Матір’ю" (Rps C, s. 267; OC, s. 269), якій буде довіряти аж до смерті: 

У Назареті Пречиста, сповнена Божою благодаттю, 

Жила з родиною в біді й важкій праці, 

Не оздоблювали захоплення, піднесення, блиски 

Твоїх сірих днів, Мати Царської Дитини. 

Нещасним, яких багато у земній юдолі, 

Твоє ангельське обличчя давало полегшення. 

У тяжкій праці Ти розділяла з ними спільну долю, 

Аби показати їм вічне небесні береги. 

На зорі мого життя Ти мені усміхнулась; 

Усміхнися знову, бо вже вечір надходить… 

Я не побоююсь Твоїм блиском після земної темряви, 

Я розділяла Твої терпіння і важку жару… 

Тепер біля Твоїх стіп прагну співати гімн радості: 

Чому люблю Тебе, Мамо? – Бо я Твоя дитина! 

(Po, P II, s. 59, 61; OC, s. 754, 756). 

 

Молитва Терези 

(про покору

 

Мій Коханий, Ти видаєшся таким тихим 

і покірним Серцем під покровом білої Гостії. Аби мене 

навчити покори, не мусиш більше 

принижуватись. Отож, аби відповісти на 

Твою любов, хочу, аби Сестри ставили 

мене завжди на останнє місце і аби 

я вважало його відповідним для себе. 

(M, PII, s. 216-217; OC 976)