Вибирати те, що хоче Бог 

 

   

 

У Терези рішучий характер, який спонукає її користуватися свобідною волею так, аби вибирати завжди тільки те, що подобається Богові. "Вибирати" – це суттєве слово в словнику Терези. Воно означає внутрішню поставу, яка спричинює, що вона діє у згоді з тим, чого прагне. Знає, чого хоче й чого не хоче. Згадаймо епізод з раннього дитинства, коли трирічна Тереза, побачивши кошик з різною всячиною, принесений Леонією, спонтанно крикнула: Вибираю все! (Rps A, s. 46; OC, s. 84).  

Цей дрібний факт з мого дитинства резюмує моє життя. Пізніше, коли я зустрілася з поняттям досконалості, то зрозуміла: аби стати святою, треба багато витерпіти, шукати завжди того, що досконаліше, і забувати про себе. Зрозуміла, що досконалість має багато ступенів і що кожна людина сама вирішує, наскільки їй відповісти на запрошення Господа. Може вчинити для нього мало або багато; говорячи коротко, може вибирати серед зречень, які Він від нас вимагає. Тоді, як і в дитинстві, я крикнула: "Мій Боже, вибираю все! Не хочу бути напівсвятою, не боюся страждати ради Тебе, єдине, чого боюся, що збережу свою волю. Отож забери її в мене, бо вибираю все, що Ти хочеш!..." (Rps A, s. 47; OC, s. 84-85). 

Тереза має велику душу, відчуває, що "народилася для слави" (Rps A, s. 82; OC, s. 119). Вже з раннього дитинства прагнула бути "великою Святою" (Rps A, s. 82; OC, s. 120). Читання повісті про Жанну д’Арк оживлює в ній прагнення святості, хоча вона знає, що її слави не побачать людські очі. 

Це прагнення могло би здаватися зухвалим, якщо врахувати, якою я була слабкою і недосконалою і такою залишаюся після семи років в ордені. Незважаючи на це, не перестаю плекати сміливу довіру, що стану великою Святою, бо не розраховую на свої заслуги, не маю жодних, тільки покладаю надію в Тому, хто є Самою Святістю. Він сам, задовольняючись моїми недолугими зусиллями, підніме мене аж до себе і – обдаровуючи мене своїми безмежними заслугами – вчинить мене Святою. Я тоді не думала, що для того, щоб дійти до святості, треба багато вистраждати (Rps A, s. 82-83; OC, s. 120). 

Вибирати те, чого хоче Бог, це ставати святою. Аби це осягнути, Тереза не боїться страждати, відмовлятися від своєї волі й не розраховувати на свої заслуги. Її чеснотою є Бог. Тереза не обминає жодного, навіть найменшого зречення, яке може Йому сподобатися; називає це "киданням квітів" (Po, P II, s. 33; OC, s. 717). 

Цей вибір: хотіти те, що хоче Бог, проникне наскрізь життя Терези і визначить "малу дорогу" святості. Все буде перемінене: сестринська любов, яка "полягає у тому, аби зносити вади інших, аби не дивуватися їхнім слабостям, аби будувати себе найдрібнішим добрим учинком, який у них помітить" (Rps C, s. 242; OC, s. 250); місце Терези в серці таїни Церкви: "буду Любов’ю" (Rps B, s. 200; OC, s. 226); її довіра серед ночі нічогості: "просто співаю про те, у що хочу вірити" (Rps C, s. 233; OC, s. 244); її навчання новичок: "зрозуміла, що моя місія – вести їх до Бога" (Rps C, s. 262; OC, s. 266); молитва, яка оживлює її дії, "це щось велике, надприродне, що збільшує мою душу і з’єднує мене з Ісусом" (Rps C, s. 266; OC, s. 268). 

Тереза вибирає те, що хоче Бог, бо внутрішньо переконана, що це Він її вибрав. Гуманітарні науки не можуть пояснити прихованих доріг Божої благодаті, цього нераціонального поклику, який зумовлює добровільну згоду. Це завіт любові, таїна покликання: вибрана особа відчуває, що Бог любить її більше, ніж вона може Його кохати. Тереза вибирає все, бо з раннього дитинства вибрана Тим, який є Всім. Коли відкриває, що її покликанням є любов, то тим самим усе вже сказано. Може волати: "Буду Любов’ю" (Rps B, s. 200), бо "Любов вибрала мене цілопальною жертвою, мене, слабке й недосконале створіння" (Rps B, s. 201; OC, s. 227).