Євангеліє понад усе 

З "широких нив Святого Письма" Тереза збирає спершу квіти Євангелія, слова Ісуса. Оправила чотири Євангелія і постійно носить їх на своєму серці. У такий спосіб зберігає слова Ісуса і читає їх при нагоді. Задовго до ІІ Ватиканського Собору зрозуміла, до якої міри Ісус присутній в своєму слові, і присутній у ньому в інший спосіб, ніж у Євхаристії. Просить про любов і запрошує її до свого столу, аби годувати її своїм словом і своїм хлібом. Тереза не може приймати Причастя так часто, як прагне, але стіл Божого слова завжди накритий. Зберігає це слово в своєму серці, роздумує над ним мовчки, так як Марія.  

[Ісус] говорить з великою добротою: "Якщо хтось любить Мене, то буде зберігати мої слова, і мій Отець полюбить його, і прийдемо до нього і вчинимо його своїм помешканням". 

Зберігати слова Ісуса – це єдина умова нашого щастя, доказ нашої любові до Ісуса. Але чим є це слово? Мені здається, що слово Ісуса – це Він Сам, Він, Ісус, Слово, Боже Слово!... (L 144, P I, s. 630; OC, s. 498). 

Щойно у віці дев’ятнадцяти років Тереза починає черпати натхнення з Євангелія. Раніше джерелом натхнення було Наслідування, бо ще не знайшла "скарбів, прихованих в Євангелію" (Rps A, s. 111; OC, s. 146). У віці чотирнадцяти років голод знань спонукав її читати конференції каноніка Карла Арміньйона про кінець світу і таїни майбутнього життя. Пише: "Читання було для мене ще однією великою благодаттю. [...] Всі великі правди віри, таїни вічності наповнювали мене неземним щастям…" (Rps A, s. 111; OC, s. 146). 

Між сімнадцятим і вісімнадцятим роком життя Тереза читала тільки праці св. Іоанна від Хреста. Пізніше відкидає все, залишаючи лише Євангеліє і Наслідування. Пише: "В молитві мене найбільше підтримує Євангеліє, в ньому знаходжу все, необхідне для моєї маленької бідної душі. В ньому відкриваю нове світло, нові й таємничі значення…" (Rps A, s. 180-181; OC, s. 211). 

В Євангелію Тереза знаходить світло, яке шукає. Хоче йти слідами Ісуса, вдихати запахи з Його життя: "Досить відкрити Євангеліє і вже вдихаю запахи з життя Ісуса, також знаю, в яку сторону бігти…" (Rps C, s. 285; OC, s. 284). Ці слова читаємо на самому кінці Рукопису С, отож були написані перед смертю. 

В яку сторону біжить Тереза? В сторону Ісуса, Бога, який став людиною, який, знизившись до нас, вторував "малу дорогу", на якій "все є благодаттю" (OR, P II, s. 446; OC, s. 1009). І стає на останнє місце, яке займають ті, які нічого не мають і розраховують тільки на Боже милосердя: Марія Магдалина, митар, блудний син. 

Згадуванням цих євангельських постатей Тереза закінчує останній рукопис. Не мала би сили писати, якщо би не Євангеліє, яке дало їй змогу виконати доручення настоятельки: "Якщо би слова самого Ісуса не були моєю опорою, то напевно попросила би тебе змилосердитися і відложила би перо… Але ні, якщо з послуху почала писати, то з послуху мушу писати далі" (Rps C, s. 253; OC, s. 259). 

Тереза ставить Євангеліє понад усе, бо в ньому Ісус навчає безпосередньо через своє Слово: "Він, Учитель учителів, навчає в тиші, без слів… Я ніколи Його не чула, але відчуваю, що є в мені, в кожній хвилині, веде мене і підказує, що мушу сказати чи вчинити" (Rps A, s. 181; OC, s. 211). Це особливе захоплення Євангелієм Тереза збереже аж до смерті. 

Що стосується мене, то не знаходжу допомогу в книжках, тільки в Євангелію. Цієї Книжки мені достатньо. З захопленням прислуховуюсь до слів Ісуса, які містять усе, що я повинна робити: Вчіться від Мене, бо Я тихий і покірний серцем, вони наповнюють мене миром – згідно з обітницею Господа: і знайдете спокій для ваших душ (OR, P II, s. 439-440; OC, s. 997-998). 

В Євангелію Тереза знаходить Ісуса, Слово, яке дає життя і євангелізує, визволяє її прагнення. Повністю Йому довіряється, дозволяючи, аби Слово її формувало, відновлювало в її душі образ Триєдиного Бога. Улюблена притча Терези – історія про блудного сина. Зрозуміла, що найбільший гріх проти Бога – сумніватися в Його милосердя, відмовитись взяти участь у святі прощення – як старший син, якому почуття чисто людської справедливості не дозволило розділити радість батька і сісти за стіл разом із знайденим братом. Бог – саме милосердя – не може не відчувати радості, коли кидаємося в Його обійми. 

Для Терези Євангеліє є передовсім Євангелієм убогих і маленьких, вони стоять найближче до серця Бога. Хоче ділитись Євангелієм з о. Белльєром: "Ісусові часом подобається об’явити свої таїни маленьким. [...] Що стосується мене, дякую Ісусові, що глянув на Тебе поглядом, сповненим любов’ю, як колись на юнака з Євангелія. [...] Ах! Мій брате, разом зі мною можеш прославляти Господнє милосердя! Воно в тобі сіяє усім своїм блиском" (L 120, P I, s. 774; OC, s. 603).