Євангеліє понад усе
З "широких нив Святого Письма" Тереза збирає спершу квіти Євангелія, слова
Ісуса. Оправила чотири Євангелія і постійно носить їх на
своєму серці. У такий спосіб зберігає слова Ісуса і читає
їх при нагоді. Задовго до ІІ Ватиканського Собору
зрозуміла, до якої міри Ісус присутній в своєму слові, і
присутній у ньому в інший спосіб, ніж у Євхаристії.
Просить про любов і запрошує її до свого столу, аби
годувати її своїм словом і своїм хлібом. Тереза не може
приймати Причастя так часто, як прагне, але стіл Божого
слова завжди накритий. Зберігає це слово в своєму серці,
роздумує над ним мовчки, так як Марія.
[Ісус] говорить з великою добротою:
"Якщо хтось любить Мене, то буде зберігати мої
слова, і мій Отець полюбить його, і прийдемо до нього і
вчинимо його своїм помешканням".
Зберігати слова Ісуса – це єдина умова нашого
щастя, доказ нашої любові до Ісуса. Але чим є це слово?
Мені здається, що слово Ісуса – це Він Сам, Він, Ісус,
Слово, Боже Слово!... (L 144, P I, s. 630; OC, s.
498).
Щойно у віці дев’ятнадцяти років Тереза починає
черпати натхнення з Євангелія. Раніше джерелом натхнення
було Наслідування, бо ще не
знайшла "скарбів, прихованих в
Євангелію" (Rps A, s. 111; OC, s. 146).
У віці чотирнадцяти років голод знань спонукав
її читати конференції каноніка Карла Арміньйона про
кінець світу і таїни майбутнього життя. Пише:
"Читання було для мене ще однією великою
благодаттю. [...] Всі великі правди віри, таїни вічності
наповнювали мене неземним щастям…" (Rps A, s. 111; OC, s. 146).
Між сімнадцятим і вісімнадцятим роком життя
Тереза читала тільки праці св. Іоанна від Хреста. Пізніше
відкидає все, залишаючи лише Євангеліє і Наслідування.
Пише: "В молитві мене найбільше підтримує Євангеліє, в
ньому знаходжу все, необхідне для моєї маленької бідної
душі. В ньому відкриваю нове світло, нові й таємничі
значення…" (Rps A, s. 180-181; OC, s.
211).
В Євангелію Тереза знаходить світло, яке шукає.
Хоче йти слідами Ісуса, вдихати запахи з Його
життя: "Досить відкрити Євангеліє і вже вдихаю запахи з
життя Ісуса, також знаю, в яку сторону
бігти…" (Rps C, s. 285; OC, s. 284).
Ці слова читаємо на самому кінці Рукопису С, отож були
написані перед смертю.
В яку сторону біжить Тереза? В сторону Ісуса,
Бога, який став людиною, який, знизившись до нас,
вторував "малу дорогу", на якій "все є благодаттю" (OR, P II, s. 446; OC, s. 1009).
І стає на останнє місце, яке займають ті, які
нічого не мають і розраховують тільки на Боже милосердя:
Марія Магдалина, митар, блудний син.
Згадуванням цих євангельських постатей Тереза
закінчує останній рукопис. Не мала би сили писати, якщо
би не Євангеліє, яке дало їй змогу виконати доручення
настоятельки: "Якщо би слова самого Ісуса не були моєю опорою,
то напевно попросила би тебе змилосердитися і відложила
би перо… Але ні, якщо з послуху почала писати, то з
послуху мушу писати далі" (Rps C, s. 253; OC, s. 259).
Тереза ставить Євангеліє понад усе, бо в ньому
Ісус навчає безпосередньо через своє Слово:
"Він, Учитель учителів, навчає в тиші, без слів…
Я ніколи Його не чула, але відчуваю, що є в мені, в
кожній хвилині, веде мене і підказує, що мушу сказати чи
вчинити" (Rps A, s. 181; OC, s. 211).
Це особливе захоплення Євангелієм Тереза
збереже аж до смерті.
Що стосується мене, то не знаходжу допомогу в
книжках, тільки в Євангелію. Цієї Книжки мені достатньо.
З захопленням прислуховуюсь до слів Ісуса, які містять
усе, що я повинна робити: Вчіться від Мене, бо Я
тихий і покірний серцем, вони наповнюють мене миром –
згідно з обітницею Господа: і знайдете спокій для ваших
душ (OR, P II, s. 439-440; OC, s.
997-998).
В Євангелію Тереза знаходить Ісуса, Слово, яке
дає життя і євангелізує, визволяє її прагнення. Повністю
Йому довіряється, дозволяючи, аби Слово її формувало,
відновлювало в її душі образ Триєдиного Бога. Улюблена
притча Терези – історія про блудного сина. Зрозуміла, що
найбільший гріх проти Бога – сумніватися в Його
милосердя, відмовитись взяти участь у святі прощення – як
старший син, якому почуття чисто людської справедливості
не дозволило розділити радість батька і сісти за стіл
разом із знайденим братом. Бог – саме милосердя – не може
не відчувати радості, коли кидаємося в Його
обійми.
Для Терези Євангеліє є передовсім Євангелієм
убогих і маленьких, вони стоять найближче до серця Бога.
Хоче ділитись Євангелієм з о. Белльєром:
"Ісусові часом подобається об’явити свої таїни
маленьким. [...] Що стосується мене, дякую Ісусові, що глянув на
Тебе поглядом, сповненим любов’ю, як колись на юнака з
Євангелія. [...] Ах! Мій брате, разом зі мною можеш прославляти
Господнє милосердя! Воно в тобі сіяє усім своїм
блиском" (L 120, P I, s. 774; OC, s.
603).


|