Правду шукати в Біблії 

 

     

 

Замилувана у всьому правдивому, Тереза досліджує Святе Письмо, шукаючи правду. Будучи вже прикутою до ліжка, визнає матері Агнесі:   

Я ніколи не чинила так як Пілат, який не хотів почути правду. Завжди говорила до Бога: О мій Боже, хочу Тебе почути, благаю Тебе відповісти мені, коли питаю в покорі: Що таке правда? Вчини, щоб я бачила речі такими, якими вони є, щоб мене ніщо не засліплювало (OR, P II, s. 474; OC, s. 1053). 

Нас не дивує, що хотіла знати єврейську і грецьку мови, аби краще розуміти Біблію. Якщо би була священиком, то вивчила би ці мови, бо в її часах тільки священики могли вивчати біблійні мови. Це прагнення показує, що не спрощувала читання Біблії, хотіла розуміти оригінальні тексти, аби краще пізнавати Бога в духові й правді. У 1896 році опрацювала "симфонію" текстів Євангелія про появу Воскреслого. Прагнення правди виражає за два місяці до смерті: 

Щойно в Небі побачимо всі справи в правді. На землі це неможливо. Тому навіть у випадку Святого Письма не треба засмучуватись, бачачи стільки різниць в поясненнях. Якщо я би була священиком, то вивчала би єврейську і грецьку мови, не задовольнялася би латиною, і у такий спосіб знала би справжній текст, продиктований Святим Духом (OC, s. 1076). 

Ми бачили, що, як і Іоанн від Хреста, Тереза читає Святе Письмо алегоричним способом, втілюючись у біблійні символи. У такий спосіб шукає відповіді на свої прагнення. Часом порівнює тексти, щоб знайти підтвердження для своїх прозрінь, наприклад, для уявлення ліфта. "Я шукала в святих книжках чогось, що би вказувало на ліфт, і так натрапила на слова Споконвічної Мудрості: Маленький нехай прийде до мене. Отож підійшла, догадуючись, що знайшла те, чого шукала" (Rps C, s. 222; OC, s. 237-238). Бажаючи довідатись, що Бог вчинив з цим маленьким, Тереза шукає далі й знаходить у Книзі Ісаї текст, в якому Бог порівнюється з мамою, яка притулює свою дитину. Радіє: тепер може сміливо стати на свою малу дорогу довіри Богові. 

Тереза заглиблюється в побожні книжки, щоб знайти своє покликання в Церкві; її прагнення бути священиком, апостолом, учителем, мучеником, пророком – причина справжніх страждань: 

На молитві ці прагнення мене сильно мучили. Я вирішила шукати відповідь у листах св. Павла. Коли їх відкрила, то мій погляд упав на XII i XIII розділи першого Листа до Коринтян… Прочитала там, що всі не можуть бути апостолами, пророками, вчителями тощо…, що Церква складається з різних членів і що око не може бути одночасно рукою… 

Відповідь була ясною, але не сповнила моїх очікувань. [...] Не знеохочуючись, я читала далі й знайшла речення, яке піднесло мій дух: "Старайтеся про більші дари, а я вам покажу ще досконалішу дорогу". І тут апостол пояснює, що навіть найбільші дари – ніщо без Любові… [...] Тоді в пориві шаленої любові я закричала: Ісусе, моя Любове… нарешті я знайшла покликання, моє покликання – Любов!... 

Так, я знайшла своє місце в Церкві, і це Ти, мій Боже, дав його мені… В Серці Церкви, моєї Матері, я буду Любов’ю… У цей спосіб буду всім… У цей спосіб моя мрія сповниться!!!... (Rps B, s. 199-201; OC, s. 225-226). 

У великому вірші Найдорожчий Ісусе, пам’ятаєш!... (Po, P II, s. 15-24; OC, s. 692-701), Тереза описує життя Ісуса на основі Євангелія. Цей твір – поєднання основаного на Святому Письмі вивчення віри й твору, присвяченого Ісусові. З такою самою турботою про правду і вірність Євангелію Тереза пише в травні 1897, вже тремтячою рукою, останній вірш Чому люблю Тебе, Маріє! (Po, P II, s. 55-61; OC, s. 750-756). Тут ми не знаходимо добірної мови, немає великих слів для прославлення чеснот Матері Бога. Тереза показує Марію такою, якою знає Її з Євангелія, уважно й вірно слідкуючи за тим, що про неї пишуть святі. Не згадує Її серед учасників Тайної Вечері, бо Євангеліє нічого про це не говорить. Марію серед апостолів знаходимо в Апостольських Діяннях; Тереза залишається вірною Євангелію. Чує тільки відлуння в своєму серці. Євангеліє вчить, решта – справа натхненного серця Терези: 

Те, що про Тебе говорять слова Євангелія, 

Надає мені відваги наблизитись до Тебе і дивитися. 

Євангеліє говорить, що подивугідний 

Ісус зростав у мудрості, і завжди слухав 

Свого Отця і свою Матір, послушний, веселий. 

Я пізнала таїни, йдучи за Ним: 

Його наука вела не тільки до святині, 

О Мати, Твій Син прагнув, аби Ти була прикладом, 

Нехай душа посеред ночі віри також шукає Ісуса. 

(Po, P II, s. 55-56, 59; OC, s. 750, 753)