Маленьке "ніщо" кожного дня    

 

 

Життя Терези – досвід Божого милосердя, життя любов’ю у щоденній вірі в Ісуса. Тереза все робить з любові разом з Ісусом, у правді конкретного життя, не втікаючи від відповідальності. Потреба правди, бачення речей і справ такими, якими вони є, ніколи не спонукали її прагнути нічого надзвичайного. Будучи хворою, визнала: "Можу годувати себе тільки правдою. Тому ніколи не прагнула об’явлень" (OR, P II, s. 488; OC, s. 1078).   

Турбота про правду, яка змушує Терезу постійно шукати її в Біблії, веде її до відкриття свого покликання, яким є Любов. Це покликання до любові не є чимось нематеріальним, Тереза живе ним кожного дня, бо "любов доказують учинками" (Rps B, s. 203; OC, s. 228). Щоденно розкидає квіти. 

Кидати квіти – це жертвувати Тобі 

Найбільший біль, найтихіше зітхання, 

І велике щастя, дрібні зречення, 

Смуток і неспокій життя: 

Це мої квіти! 

(Po, P II, s. 33; OC, s. 717) 

Йдеться про те, аби все робити з любові, "тобто, не пропустити найменшого зречення, жодного погляду, жодного слова, користуватися найменшою нагодою чинити щось з любові…" (Rps B, s. 203; OC, s. 228). Тереза намагається не пропустити жодної "малої речі" щоденності, яка не має зовнішнього блиску, але підтверджує її любов до Ісуса і рятує грішників. 

Прикладів таких "дрібних речей" багато: складає плащі сестер, не критикує, не нарікає, не відповідає навіть на неслушні звинувачення, сидячи, не спирається на спинку крісла, ходячи, не згорблюється, посміхається до антипатичних сестер, використовує старі речі, їсть усе, що подають, стримує гнів, з радісним серцем чинить дрібні послуги. 

Щоденне практикування "дрібних речей" вимагає героїзму, відомого тільки Богові. Саме це є для Терези "виконанням усього з любові", тої любові, яка нищить гордість і егоїзм, бо походить від самого Бога. Чи ж не є це nada [ніщо] Іоанна від Хреста, справжнє вбозтво, яка завдає поразку інстинктові влади і пожадання. 

Тереза прагне чистої любові, "найменший порух якої [...] більш корисний, ніж усі інші справи, разом узяті” (Rps B, s. 204; OC, s. 229). Хоче осягнути повноту любові" (Rps B, s. 205; OC, s. 229), аби все чинити з любові. "Мала дорога" довіра – певна дорога, бо ніколи не веде до безнадії. "Я, Ісусе, занадто мала, аби чинити великі діла… Моє безумство – мати надію, що Твоя Любов прийме мене в жертву…" (Rps B, s. 208; OC, s. 231). 

Для того, щоб любити, Тереза покладається на свою мализну й слабкість, і ніколи не покладається на свої прагнення і чесноти, які їй не належать: це Божий дар. У такому розумінні вона ближча митареві, який б’є себе в груди, ніж фарисеєві, який хвалиться своїми вчинками. Згадаймо про відомий лист Терези до сестри Марії: "Чим більша слабкість, без прагнень і чеснот, тим більше ми піддані дії Любові, яка палить і трансформує. Одного лише прагнення стати жертвою достатньо, але слід погодитися завжди залишатися вбогим і безсильним" (L 176, P I, s. 701; OC, s. 553). Такою є дорога довіри, "мала дорога", тому Тереза повчає сестру: "Довіра і тільки довіра повинна вести нас до Любові… [...] Якщо бачимо дорогу, то біжімо разом" (L 176, s. 702; OC, s. 553). 

У вірші Чому люблю Тебе, Маріє Тереза дає визначення безумовної любові: "Любити – це давати все, разом з собою, без міри" (Po, P II, s. 60; OC, s. 755). Цей повний дар об’являється у дрібних учинках буденності, в яких віддається усе, не рахуючи і не прагнучи бачити результат. Значення має тільки любов. Решту докінчить Ісус, якщо для Нього залишити місце – усе місце: "Щоб могти Тебе любити – дай мені Своє Серце!" (Po, P II, s. 24; OC, s. 700). 

Тереза підтримує вогонь любові, не нехтуючи жодною нагодою. Йде просто до того, що суттєве, без інфантилізму: усмішка, дрібна послуга, мовчання, погляд, чистий намір, молитва… Усе це допомагає їй з’єднуватись з Ісусом і просуватись вперед по "малій дорозі" святості. 

Ось інший приклад, який показує нам енергійну й рішучу душу Терези, далеку від пересолодженого образка, який, на жаль, дуже поширений. Чи саме не тому відчула в о. Белльєра братню душу? "Я відчула, що мусиш мати енергійну душу, тому почувалася щасливою, що буду твоєю сестрою" (L 220, P I, s. 774; OC, s. 603). 

Це було під час однієї рекреації, сестра на хвіртці подзвонила два рази, аби прийти й відчинити великі двері, через які входять робітники, які повинні були принести ялинки на Боже Різдво. Оскільки рекреація була сумною, бо на ній бракувало тебе, дорога Мамо, я подумала, що з радістю прийшла би допомогти, якби мене покликали. І тут настоятелька говорить, щоб я пішла й допомогла або сестра, яка сиділа збоку. Я почала знімати фартух, але повільно, щоб сусідка могла мене випередити, бо подумала, що вчиню їй приємність, якщо вона піде допомагати. Інша сестра, побачивши, що я встала останньою, сказала: "Я була впевненою, що це не сестра здобуде перлину для Корони, сестра дуже повільна…

Уся спільнота напевно думала, що я веду себе цілком природно, і мені важко висловити, як така дрібна справа укріпила мене, чинячи поблажливою для інших. А коли мене хвалять, не піддаюся гордощам, бо говорю собі: "якщо мої дрібні чесноти можна переплутати з вадами, то й вади можна переплутати з чеснотами" (Rps C, s. 243-244; OC, s. 251). 

"Мала дорога" Терези від Дитяти Ісус не є дорогою пасивності, а дорогою довіри до дії Бога в ній. Така сильна постава довіри надає їй інтегральності й зосереджує всю енергію, що дозволяє ще глибше з’єднатися з Ісусом на Хресті, особливо тоді, коли аж до смерті буде переживати ніч нічогості. 

 

Молитва Терези 

(в день вічних обітів) 

 

Щоб земні речі ніколи не могли тривожити мою душу і мій мир, Ісусе, я прошу в Тебе тільки миру й безмежної любові, яку обмежити можеш тільки Ти, яка вже є не моєю, а твоєю, мій Ісусе. Ісусе, я хочу вмерти за Тебе смертю мучениці – мучениці серця і тіла, а ще краще – одним і другим (M, P I, s. 323; OC, s. 957).