Пізнання серця

 

 

Тереза слухає Бога, який промовляє через Слово, яке стало тілом, потім намагається зрозуміти дію Слова в своєму житті; носить Євангеліє на серці. Екзистенціальне розуміння Слова дає їй пізнання Бога, яке випливає з серця, а не з розуму, пізнання спільної природи, а не звичайне розумове пізнання. Тереза переосмислює Біблію і Традицію. Виходячи з особистого досвіду, хоче щораз краще розуміти Бога. У цьому значенні є теологом. Євангеліє, яке читає з любов’ю, підтвердило її досвід, що Бог – милосердна Любов.   

Тереза має два джерела пізнання: Святе Письмо і своє серце. Біблія вчить її того, що об’являє серце у дійсності віри й молитви і в щоденному житті любов’ю. Теологія Терези випливає передовсім з практичної любові й з контемплювання Христа у мовчазливій таїні Його присутності-відсутності. Знання Терезі дає Ісус, який вже в 12 років дивував учителів в храмі (Лк. 2, 46-47). 

„Оскільки я була малою і слабкою, то Ісус схилявся наді мною і повчав про справи любові. Ах, якби вчені, яким у житті йдеться про здобування знань, прийшли мене питати, то здивувалися би, бачачи чотирнадцятирічну дівчину, яка знає таїни досконалості. Бо, маючи великі знання, неспроможні їх відкрити; аби їх отримати, треба мати духовне вбозтво!” (Rps A, s. 115; OC, s. 149). 

Тереза слухає слова і розуміє їх, живе ними. Її життя – постійне повернення до Євангелія. Місія Терези є її життям: її справою, духовністю, святістю. Об’являє Бога своїм життям "у найдрібніших і прихованих учинках, у найбільш неусвідомлених порухах почуття і розуму" (Hans Urs von Balthasar, Thérèse de Lisieux. Histoire d’une mission..., s. 39). Йдучи за Христом, стає на дорогу святості, яку відкриває в міру зростання в любові.