Діяльність через
Любов

Тереза пробує говорити про діяльність, виходячи
зі свого стану черниці в зачиненій спільноті й відданій
контемпляції. Місце, в якому перебуває, символ пустелі,
надає реальну форму її життю, чуйному до присутності
Бога, постачає духовну поживу, щоб розмовляти про віру,
яка є її духовним досвідом, хоч існують
"думки душі, які неможливо перевести на земну
мову" (Rps A, s. 87; OC, s.
125).
Молода кармелітка використовує слова
"розмова" i "діяльність" у зв’язку з практичним вираженням любові до
Ісуса Христа, "джерела і норми віри і теології в
Церкві". Це веде її до євангелізації за посередництвом
осучаснення розуміння контемпляції. У листі до отця
Роланда, першого місіонера, довіреного її молитвам,
пише: "Буду насправді дуже щасливою, допомагаючи
отцеві спасати душі, для цього вступила в Кармель, не
можу бути активною місіонеркою, хотіла би бути нею через
любов і покуту" (L 168, P I, s. 677; OC, s.
537).
Як дочка Церкви, хоче, щоб уся практична
теологія намагалася реалізувати визволення людей і
перемінення світу. Прагнення Терези великі:
"Просвіти мене, Ісусе, Ти знаєш, що шукаю
правду… Якщо мої прагнення зухвалі, то вчини, щоб зникли,
бо вони – моя найбільша мука…" (Rps B, s. 204-205; OC, s. 229).
Шукає, уважно вдивляючись у те, що
бачить: "Відкриваю в собі також покликання Воїна,
Священика, Апостола, Мученика… [...] Ісусе, моя любове, моє життя… як погодити ці
протилежності? Як сповнити прагнення моєї бідної малої
душі?..." (Rps B, s. 198; OC, s.
224).
Відповідь знаходить у 12 і 13 розділах першого
листа апостола Павла до Коринтян. Церква там описана як
тіло; кожний член має своє місце, свою функцію і
значення. Тереза не впізнає себе в жодному члені; отож
буде серцем Церкви, щоб бути любов’ю, яка оживляє Церкву.
Якщо бракуватиме серця або любові, то апостоли,
священики, вчителі й мученики не зможуть
працювати.


|