Співати про милосердя Господа

 

 

Вільний час Тереза присвячує Рукопису А – щоб зберегти свої спогади. Дивиться на них через призму отриманих у житті благодатей. Дивиться на себе так, як дивиться Бог, – з любов’ю. Ставить на першому плані Бога, а не себе: "Приходжу оспівувати при тобі милосердя Господа" (Rps A, s. 36; OC, s. 73). Тереза дивиться на свій світ і читає його, беручи за точку відліку Боже милосердя, аби виявити повне значення цього світу: проголошувати людську природу Бога, об’явленого в історії в особі Ісуса, як про це розповідають євангелісти.  

У вересні 1896, за рік до смерті, Тереза пише славний Рукопис В, який є довгим листом до Ісуса і до сестри Терези, Марії, в ордені Марії від Пресвятого Серця, яка просила святу пояснити її "малу доктрину" (Rps B, s. 193; OC, s. 221). У цьому листі Тереза говорить Ісусові "Ти", як і в своїх віршах, на противагу до "публічних" текстів, особливо Рукопису С, бо впевнена, що саме з нього будуть писати некролог. 

Написати Рукопис С просила мати Марія від св. Гонзаги. Тереза розпочала його писати 3 червня 1897: "Люба моя Матінко, Ви висловили бажання, щоб я разом із Вами закінчила Прославлення Милосердя Господа. [...] спробую висловити почуття моєї душі, мою вдячність Господу" (Rps C, s. 218; OC, s. 235). Незважаючи на хворобу і безперервні перерви у праці, Тереза пише для абатиси таїну своєї "малої дороги", ліфт любові Ісуса, страсті ночі нічогості, яка не залишає місця для жодної злуди чи втіхи, свої сумніви щодо існування Неба, думки про братерську любов, працю з новичками. Пише 11 червня: "Не ламаю собі голову, пишучи про своє «мале» життя. Це так, ніби ловила рибу вудкою: пишу те, що там знайду" (OC, s. 1015). 

Виразно видно, що Тереза не мала наміру написати книжку. Її працею було її життя. "Врешті, Мати, не пишу для того, щоб створити літературний твір, тільки з послуху до тебе, а якщо буду тебе нудити, то, принаймні, знайдеш в моїх писаннях доказ доброї волі" (Rps C, s. 229-230; OC, s. 242). Пишу, аби втішити своїх сестер і спричинитися до того, щоб любили Ісуса. Розповідає про своє життя, в якому згорає з любові "без жодної підтримки" (Po, P II, s. 29; OC, s. 711). Досвід писати уривками дає можливість помітити її прагнення Бога, уособленого в Ісусі. Це прагнення породжує в Терезі брак, який дуже боляче відчуватиме в останні місяці своєї "ночі нічогості". 

Найсуттєвіше, що має сказати, Тереза переказує в Автобіографічних рукописах. Простим словам надає вагу любові, яка відсилає до мовчання Бога; достатньо все записати, бо все вже було сказано в Слові, яке стало тілом. Мова Терези проста, а зміст глибокий, отож спрагу можна втамувати біля джерела.