Досвід і поезія

 

 

Молода кармелітка надає християнському досвіду практичного виміру. Критикує практику, постійно повертаючись до ясності свого досвіду Ісуса, який отримала не за посередництвом чистих теологічних операцій, а через екзистенціальну віру в безкорисливість милосердної любові. Її віра в Ісуса глибока, чуттєва, гаряча, абсолютна. Тереза відважно про неї свідчить у своїх віршах, в яких говорить про голод Любові.   

І цей біль любові 

Постійно зростає; моя душа вже не може знести 

Свого вигнання… 

Ах, дай мені вмерти з любові 

Для Тебе, Боже! 

(Po, P II, s. 31; OC, s. 714)

Поетична форма звільняє в Терезі таку довіру до Ісуса, що звертається до Нього на "Ти", чого не робить в інших творах. Її поезія говорить про прагнення, про випереджуючий досвід любові. Тереза уточнює це в листі за 24 лютого 1897 до отця Бельєра, якому дуже подобався вірш Жити любов’ю

Ці скромні вірші показують отцеві не те, яка я є, а те, якою хотіла би бути і повинна бути… Коли їх писала, то звертала увагу на зміст, а не на форму, тому занедбувала правила віршування. Моєю метою було виразити почуття, властиві кармелітці, сповнюючи бажання моїх сестер. Ці вірші більше підходять черниці, ніж семінаристові, але, незважаючи на це, надіюся, що отець прочитає їх з задоволенням (L 188, P I, s. 729; OC, s. 575). 

Поезія Терези, упривілейоване місце її досвіду, свідчить про її любов до Ісуса. Дуже часто вживає символи, взяті з природи: Чудова роса (P II, s. 51; OC, s. 635); Розкидувати квіти... (P II, s. 33; OC, s. 717); Голубник Дитяти Ісуса (P II, s. 39; OC, s. 727); Пелюстки троянди (P II, s. 47; OC, s. 744); Лілія в тернях (P II, s. 46; OC, s. 748). Увесь її символізм квітів і птахів показує – поза естетизмом – містику любові, присутню в серці життя Терези. Її вірші виражають тісний зв’язок з Ісусом, який є сенсом її життя і таїною дії. На стіні своєї келії на рівні очей написала: "Ісус є моєю єдиною любов’ю" (Guy Gaucher, Histoire d’une vie. Thérèse Martin, "Foi vivante", 218, Cerf, Paris 1986).Тереза не любить заради самого задоволення любові. Не почитає образ любові ідолопоклонно. Любить Ісуса, Божого Сина, предмет своїх прагнень. Це екзистенціальна любов. Любить Його в дружбі, хоче для Нього добра, робити Йому приємність, чекати на Нього в ночі віри. Ісус чинить те саме для неї, хоче для неї вічного щастя, радіє нею, стає джерелом її існування, чекає на неї. У цій любові взаємного обміну Тереза звертається до Ісуса і береже в серці Його Слово, аби жити тільки любов’ю в серці Пресвятої Трійці: "Жити любов’ю – це мати Тебе, о Ісусе, споконвічне Слово Отця" (Po, P II, s. 9; OC, s. 667).