Досвід і навчання новичок  

 

 

Любов цікавить Терезу лише тоді, коли це єдина особа, єдине ім’я, обличчя, вогонь, присутність: Ісус. Але вона знає, що практикування цього "знання Любові" (Rps B, s. 190; OC, s. 219), яке проявляється у малих справах, неможливе без Божої благодаті: "Ах! Наскільки повчання Ісуса суперечать порухам природи, без допомоги Його благодаті ми не змогли би їх зрозуміти, не кажучи вже про введенні їх в життя" (Rps C, s. 253; OC, s. 259). Отож просить Леонію: "Молися за мене, аби я практично застосовувала світло, отримане від Ісуса" (L 156, P I, s. 657; OC, s. 515). У листі до Селіни пише, що любов доказують найдрібнішими щоденними справами:  

Я пережила це; коли нічого не відчуваю, коли НЕЗДАТНА молитися, практикувати чесноти, це відповідний час, аби шукати дрібних нагод, тих ніщо, а саме це радує Ісуса більше, ніж володіння світом, а навіть більше, ніж жертвенне мучеництво. Наприклад, посмішка, миле слово, промовлене тоді, коли хочеться мовчати або проявити незадоволення тощо… (L 122, P I, s. 587; OC, s. 467). 

Коли мати Марія від св. Гонзаги весною 1896 назначає її помічницею вчительки новіціату, Тереза пише: "Я як маленький пензлик, який Ісус вибрав, щоби малювати свій образ в довірених мені душах" (Rps C, s. 256; OC, s. 261). Свій конкретний досвід любові через дрібні ніщо дуже вміло передає новичкам. Як добрий педагог, так само як і Ісус, розповідає історії і вигадує притчі, аби її краще розуміли: "Зрозуміла, що моя місія, – вести їх до Бога" (Rps C, s. 262; OC, s. 266). 

Тереза знає силу уяви і прикладу, які промовляють до серця краще, ніж поняття; користується ними, аби заохотити новичок прийняти "малу дорогу" довіри й радості. Використовує нарративну теологію, спираючись на повноту свого життя, використовує образи й символи, які можуть зворушити, збудувати, навернути, і навіть зцілити. Це екзистенціальна теологія, яка вчить дивитися, яка через приклад показує життя Воскреслого Христа. 

У Терези вона має, згідно з її браком ширшої вступної формації, експериментальний характер, а не виразно традиційний. Автентичність її доктрини, яка потім підтвердиться в особливий спосіб, можна розпізнати через риси, які виявляють присутність і дію Святого Духа: свобода, опанування, проникливість, повнота і радість (Hans Urs von Balthasar, Thérèse de Lisieux. Histoire d’une mission... s. 38). 

Тереза любить дієво. Втілює в життя слова Іоанна від Хреста: "Досвідчила, що ЛЮБОВ – яка ж в ній сила – може перетворити на добро все: і добро в мені, і зло, і перемінити мене в СЕБЕ" (Rps A, s. 180; OC, s. 210). Зазнала "велику благодать: зрозуміла краще, ніж будь-коли, як сильно Ісус хоче, щоб Його любили" (Rps A, s. 182; OC, s. 212), тому віддала себе "на цілопальну жертву Милосердній Любові" (M, P II, s. 203; OC, s. 964), а не Його справедливості. Відгадала секрет, який дозволяє присвоїти собі полум’я любові: "саме моя слабкість пробуджує в мені зухвалість, аби віддати себе в жертву Твоїй Любові, Ісусе!" (Rps B, s. 201; OC, s. 226). Тому вона буде Любов’ю в серці Церкви.