Досвід і навчання
новичок

Любов цікавить Терезу лише тоді, коли це єдина
особа, єдине ім’я, обличчя, вогонь, присутність: Ісус.
Але вона знає, що практикування цього "знання Любові" (Rps B, s. 190; OC, s. 219),
яке проявляється у малих справах, неможливе без
Божої благодаті: "Ах! Наскільки повчання Ісуса суперечать порухам
природи, без допомоги Його благодаті ми не змогли би їх
зрозуміти, не кажучи вже про введенні їх в
життя" (Rps C, s. 253; OC, s. 259).
Отож просить Леонію: "Молися за мене, аби я практично застосовувала
світло, отримане від Ісуса" (L 156, P I, s. 657; OC, s. 515).
У листі до Селіни пише, що любов доказують
найдрібнішими щоденними справами:
Я пережила це; коли нічого не відчуваю, коли
НЕЗДАТНА молитися, практикувати чесноти, це відповідний
час, аби шукати дрібних нагод, тих ніщо, а саме це радує
Ісуса більше, ніж володіння світом, а навіть більше, ніж
жертвенне мучеництво. Наприклад, посмішка, миле слово,
промовлене тоді, коли хочеться мовчати або проявити
незадоволення тощо… (L 122, P I, s. 587; OC, s.
467).
Коли мати Марія від св. Гонзаги весною 1896
назначає її помічницею вчительки новіціату, Тереза
пише: "Я як маленький пензлик, який Ісус вибрав, щоби
малювати свій образ в довірених мені
душах" (Rps C, s. 256; OC, s. 261).
Свій конкретний досвід любові через дрібні
ніщо дуже
вміло передає новичкам. Як добрий педагог, так само як і
Ісус, розповідає історії і вигадує притчі, аби її краще
розуміли: "Зрозуміла, що моя місія, – вести їх до
Бога" (Rps C, s. 262; OC, s.
266).
Тереза знає силу уяви і прикладу, які
промовляють до серця краще, ніж поняття; користується
ними, аби заохотити новичок прийняти "малу дорогу" довіри й радості. Використовує нарративну
теологію, спираючись на повноту свого життя, використовує
образи й символи, які можуть зворушити, збудувати,
навернути, і навіть зцілити. Це екзистенціальна теологія,
яка вчить дивитися, яка через приклад показує життя
Воскреслого Христа.
У Терези вона має, згідно з її браком ширшої
вступної формації, експериментальний характер, а не
виразно традиційний. Автентичність її доктрини, яка потім
підтвердиться в особливий спосіб, можна розпізнати через
риси, які виявляють присутність і дію Святого Духа:
свобода, опанування, проникливість, повнота і
радість (Hans Urs von Balthasar, Thérèse de Lisieux.
Histoire d’une mission... s. 38).
Тереза любить дієво. Втілює в життя слова
Іоанна від Хреста: "Досвідчила, що ЛЮБОВ – яка ж в ній сила – може
перетворити на добро все: і добро в мені, і зло, і
перемінити мене в СЕБЕ" (Rps A, s. 180; OC, s. 210).
Зазнала "велику благодать: зрозуміла краще, ніж
будь-коли, як сильно Ісус хоче, щоб Його
любили" (Rps A, s. 182; OC, s. 212),
тому віддала себе "на цілопальну жертву Милосердній
Любові" (M, P II, s. 203; OC, s. 964),
а не Його справедливості. Відгадала секрет,
який дозволяє присвоїти собі полум’я любові:
"саме моя слабкість пробуджує в мені зухвалість,
аби віддати себе в жертву Твоїй Любові,
Ісусе!" (Rps B, s. 201; OC, s. 226).
Тому вона буде Любов’ю в серці
Церкви.


|