Богослов'я Терези  

 

  Жак Гутьєр 

 

 

Ах, незважаючи на свою мализну, я хотіла би  

просвічувати душі як пророки і вчителі! 

Rps B, s. 198; OC, s. 224 

 

У 1932 р. під час терезіанського конгресу о. Десбуква сказав, що хоче дочекатися оголошення Терези Учителем Церкви. Мати Агнеса, рідна сестра Терези, у 1923 р. призначена Пієм XI довічною абатисою, визнала: "Подібна думка ніколи не приходила мені до голови! Але мене би ніщо не здивувало!" (Jean Vinatier, Mère de Jésus, Cerf, Paris 1993, s. 200). У дійсності Тереза була учителем Церкви в серцях багатьох людей, ефективно вела їх "малою дорогою" Євангелія. Визнання Церквою надало цьому офіційний характер. Кардинал Мартіні сказав: "Визнання було результатом дієвості. Терезу слухають більше, ніж інших святих. Її духовність найбільш поширена в світі. Особливо думаю про те, що вона ще може запропонувати теології" (Jean-Michel Hansen, Le Cardinal Martini à l’ecoute de Thérèse, "Thérèse de Lisieux", nr 767, maj 1997, s. 20). 

Тереза хоче передати нам знання про любов Ісуса, оперту на довірі до Бога, "малу доктрину" (Rps B, s. 193; OC, s. 221) на взір "довіри малої дитини, яка без страху засинає в обіймах Отця…" (Rps B, s. 191; OC, s. 220), "знання Любові" (Rps B, s. 190; OC, s. 219), якими володіє завдяки досвіду Божого милосердя. Ці знання – плід практичної теології, для якої слово і вчинок – єдність, теології духовності. 

Чи можна говорити про теологію у випадку молодої кармелітки, яка ніколи не вживала цього слова в своїх творах? Якщо йдеться про термін «практична», то він поєднується передовсім зі зреченням, молитвами й добрими вчинками. Тереза розширить це поняття також на любов до ближнього (Rps C, s. 244; OC, s. 252) і на свою любов до Ісуса, яка взаємна: "Любов притягує любов, тому моя любов, Ісусе, рветься до Тебе [...]. Щоб любити Тебе так, як Ти мене любиш, мушу позичити любов від Тебе" (Rps C, s. 282; OC, s. 282). 

Тереза не створила філософської системи з висновками, які випливають один з другого, не написала духовних трактатів, в яких були би представлені окремі етапи сходження до Бога. Найбільше, що можемо знайти, це кілька синтетичних висновків, розпорошених на 800 сторінках тексту, але в них немає жодної системи. Говорить з такою дитячою простотою і з такою євангельською глибиною, що обезвладнює великі уми, як стверджує єпископ Гі Гошер: "Насмілююсь сказати, що все таке просте і гладке в цієї молодої дівчини, яка не має в собі нічого з теоретика, що не відомо, як схопити провідну нитку її думки. Але ж ця нитка існує…" (Guy Gaucher, Je me sens la vocation de Docteur, [w:] Thérèse de l’Enfant Jésus, docteur de l’Amour, Éditions du Carmel, Venasque 1990, s. 15). 

Багато богословів пробувало схопити провідну думку тої, про яку Пій XI сказав 11 лютого 1923, що була "словом Бога". Ганс Урс фон Бальтазар бачить в Терезі "існування теологічне", метод якого полягає у випробовуванні життям християнської доктрини без зубожіння повної правди цієї доктрини. Своїм існуванням Тереза робить синтез "традиційних понять духовності й містики, щоб знову занурити їх у первісне життя Євангелія і оживити"; таке існування дає їй "перспективу з необмеженою глибиною, що чинить Терезу важливою навіть для богословів" (Hans Urs von Balthasar, Thérèse de Lisieux, Histoire d’une mission, Mediaspaul, Paris 1996, s. 56). 

Не знаючи про це, Тереза "займається" практичною теологією, застосовує індуктивний метод (спостереження, інтерпретація, втручання). Відкриття "малої дороги" – результат інтерпретації текстів Старого Завіту; своє місце в Церкві Тереза знаходить, прочитавши 12 і 13 розділи першого листа до Коринтян: "У серці Церкви, моєї Матері, буду Любов’ю… У такий спосіб буду всім…" (Rps B, s. 200-201; OC, s. 226). 

Тереза інтерпретує те, що бачить і переживає, в світлі Божого слова (духовна теологія). Відкриває своє покликання євангелізатора, поєднує дію і контемпляцію (практична теологія). Досліджує дію Бога в собі та в інших, пишучи оповідання про милосердя Господа (наративна теологія). Конкретним реаліям життя надає вагу любові, яку знає зі свого досвіду Ісуса (екзистенціальна теологія). Відновлює поняття Бога, Церкви і святості, вибираючи дорогу довіри, вказану вірою в Боже милосердя, навіть у найтемнішу ніч (теологія надії). 

Тереза живе любов’ю, сили черпає з Євангелія з простотою, відхиляє незвичайне знання про безкорисливість християнського спасіння, революціонізує духовність свого часу, визволяє з тісного моралізму, відчиняє майбутнє для довіри й надії. Свідчить про євангельську свободу, яка сягає дна ночі віри, де Тереза має тільки свої порожні руки. У такий спосіб поєднує три важливі елементи практичної теології: досвід, розповідь і євангелізацію. 

Життя Терези теологічне: стає місцем практики і місії, родючим ґрунтом для об’явлення глибини милосердної Любові, взірцем визволення для всіх. Тереза – відповідь Бога на наші запитання, "одна з провідних зірок, запалених Богом на порозі атомної ери" (Yves Congar, Pour une Église servante et pauvre, Cerf, Paris 1963, s. 123). 

 

1. Практика Божого слова – духовне богослов’я   

2. Зрозуміла й практична мова – практичне богослов’я 

3. Розповідь про Боже милосердя – наративне богослов’я 

4. Досвід любові Ісуса – екзистенціальне богослов’я 

5. Дорога довіри – богослов’я надії