3. Христос є образом Отця

 

 

Тереза є реалісткою. Не занурюється у вигадане терпіння, а зносить те, яке з’являється. Найбільше її вдарить хвороба батька, яка з кожним днем прогресує і б’є та роздирає Терезу.  

12 лютого 1889 р., коли батька відвозять до психіатричної клініки, і то в драматичних обставинах, Тереза повністю зламана. З перспективи років пише: "Пам’ятаю, що в червні 1888 р., під час наших перших переживань, я казала: «Я дуже страждаю, але відчуваю, що можу витримати ще більші випробовування». Я не думала тоді про ті, які були для мене приготовані… Я не знала, що 12 лютого, за місяць після моїх об лучин, наш любий батько питиме з найбільш гіркої, найбільш принизливої з усіх чаш… Ах! того дня я не сказала, що могла б страждати ще більше!!!" (A 73 r). 

Пан Мартен проживе в клініці Доброго Спасителя понад три роки. Серце Терези, зачинене в своєму Кармелю, як батьківське в тому, що називали «будинком вар’ятів», буде сильно кровоточити. І довго. Вона це все жертвує Ісусові. 

Хвороба батька була періодом інтенсивного очищення віри дочки. Треба усвідомлювати, що Терезі шістнадцять років! Батько, добрий, мудрий і побожний, був для неї дзеркалом Небесного Отця. І тут, раптово, батько починає робити дивні та небезпечні речі. Дзеркало розбивається на тисячі уламків. 

Тереза мужньо ставиться до терпіння. Хоче віддати все, абсолютно все! Але між рядками можна відчути, як у мовчанні вона торкається таїни Бога. Чи ж вона не молилася, аби до того не дійшло? І ось ніби фіаско молитви. Природно, що в малому мислителі, яким була Тереза, народжуються питання, навіть якщо не всім дозволить проявитися, а деякі відразу відкидає… Навіть якщо відповідає на них, підтверджуючи свою волю терпіти на взір Ісуса, для Нього і для інших. 

Чому Бог дозволив такий досвід комусь, хто Йому так вірно служив? Кажуть, що терпіння є привілеєм товаришів Бога, і що в Небі все винагородиться. Але… чи Небо справді існує? Тереза, яка в своїх рукописах замовчує багато речей, тут посвідчує: "Я відбувала тоді тяжкі внутрішні випробування, усілякого роду (такі, що іноді навіть роздумувала, чи є взагалі Небо)" (A 80 v). На це питання про "тамту сторону", яке повернеться до Терези наприкінці життя з такою жорстокістю, вона дасть відповідь в Ісусі, відповідь надзвичайної віри та любові. 

У цей період і під тиском тих подій шістнадцятирічна кармелітка наблизиться до Ісуса новим способом. Відкриває "Пресвяте Обличчя" страждаючого Ісуса, Його вимучене обличчя, впокорене, покрите ранами і сльозами. Тереза роздумує, як Воскреслий повинен був спочатку страждати. Бог навіть свого улюбленого Сина не пошкодував. І тому незрозуміла таїна терпіння вже не є абсурдом чи запереченням доброти Отця. Вона бачить, як Ісус приймає смерть у Любові, яка дає, прощає, покладається на Бога. 

Від традиційної віри Тереза переходить до особистої та відповідальної віри. Її віра стає глибоко "християнською". Ісус стає її великим аргументом і запевненням, не хоче розуміти більше, ніж розумів Він. В акті жертвування себе Милосердній Любові закликає з почуттям вдячності Обличчя Ісуса і тигель страждання, через який сама пройшла (пор. Pri 6).