7. Коли дорога ще не освітлена

 

 

Невиліковна слабкість людини і велич Божої Любові приведуть Терезу до постави піддання себе Богові, характерної для періоду 1893 – 1894, тобто для п’ятого і шостого року чернечого життя.  

Чи це вже прославлена мала дорога? Заслуги і поступ: Тереза очікує їх не від себе, а від Бога. Усвідомлення власної немочі глибоке. Відтоді менше старається перемінити власними силами свою слабкість в любов, більше дозволяє діяти Богові. Усвідомлює першість Божої Любові, яка не лише лежить в основі наших актів любові, але й вдосконалює їх. Чи це все ще не є дорогою духовного дитинства? 

З упевненістю можна сказати, що це вже відношення дитини до Отця. Але це ще не повнота "малої дороги" Терези. Тереза не жартує, коли запевнює, що одного дня – це буде восени 1894 року – відкрила "малу, цілком нову дорогу". 

Опишемо цю дорогу її власними поняттями з листа від 6 липня 1893 р. Тереза вже розуміє Божественну "гру" на своїй дорозі до святості, але ще не розуміє "як Ісус це робить", щоб її любов "видавала плід". В момент відкриття "малої дороги" Господь покаже їй детально, як діє для її поступу. Тоді Тереза зможе досконало пристосуватися до Його гри. Побачить перед собою ясно освітлену дорогу. Дотепер йшла правильною дорогою, але в темряві, як сліпий; тут було багато вагань, запізнень і помилок. Наскільки швидше і впевненіше буде тепер бігти по освітленій дорозі! 

Згідно з тим, що нам Тереза пояснює про свою "малу, цілком нову дорогу", її велике відкриття стосувалося Божого Милосердя. Очевидно, що Тереза знала раніше, що Бог є добрий і що ця доброта є надзвичайно потрібною. Тереза вчиться пізнавати Божу Любов не тільки як ту, яка є дійсною, першою та вірною, але й таку, яка схиляється над маленьким, шукає маленького саме тому, що він маленький. Малість, замість того, щоб бути спершу покорою, відтоді стає головно довірою. 

Прагнучи бути щораз меншою, Тереза буде вказувати на дитячу довіру. "Богу подобається в моїй маленькій душі те, що люблю свою малість і своє вбозтво, як і те, що сліпо довіряю Його Милосердю… Ця довіра, і тільки довіра повинна вести нас до Любові" (L 197). Вона свідомо і добровільно довіриться дії благодаті в собі, буде з нею співпрацювати, віддасть себе їй.