5. Вогонь Духа Любові

 

 

Тереза називає свою жертву "цілопальною". Це слово приховує в собі образ пожираючого вогню. Кармелітка знає цілопальні жертви Старого Завіту, але сама звертається до "Вогню" з Зіслання Святого Духа (в її часах свято Пресвятої Трійці закінчувало октаву свят Зіслання Святого Духа), до Духовного вогню, Вогню Божої Любові, яким вона палає "безперервно", аж до повного "перемінення в сам Вогонь". За кілька місяців до того у вірші "Жити Любов’ю" (P 17) Тереза підкреслила цей аспект дії в ній Святого Духа: "Дух Любові охоплює мене своїм Вогнем".  

Жертвуючи себе Милосердній Любові, Тереза знову піддається дії Вогню Духа, занурюється у потоки Любові Пресвятої Трійці, які обмили її в день її хрещення. Знаменно, що свята підписує акт Пожертвування себе нетиповим для себе способом – спочатку ім’я, отримане під час хрещення, потім чернече ім’я: "Марія Франциска Тереза". Зануритися свідомо в вогонь Духа Любові, відчинитися без границь на Життя Христа в нас, це останній плід її і нашого хрещення. 

Інший вимовний жест: тепер буде носити на грудях своє Євангеліє, текст своїх чернечих обітів і текст Пожертвування (оригінал дуже знищений!): хрещення, обіти і Пожертвування себе Любові символічно з’єднані. 

Вона, як "жертва", прагне бути беззахисною перед Вогнем Духа Любові, і входження Бога ніщо не повинно гальмувати. Тереза жертвує себе, благаючи Господа, аби "палив її безперервно", аби виляв на неї безмежні потоки Його чуйності – як потік або як океан, який заливає раковину, наповнює її, втягує в безмежність.