5. Вогонь Духа Любові

Тереза називає свою жертву "цілопальною". Це
слово приховує в собі образ пожираючого вогню. Кармелітка
знає цілопальні жертви Старого Завіту, але сама
звертається до "Вогню" з Зіслання Святого Духа (в її
часах свято Пресвятої Трійці закінчувало октаву свят
Зіслання Святого Духа), до Духовного вогню, Вогню Божої
Любові, яким вона палає "безперервно", аж до повного
"перемінення в сам Вогонь". За кілька місяців до того у
вірші "Жити Любов’ю" (P 17) Тереза підкреслила цей аспект дії в ній
Святого Духа: "Дух Любові охоплює мене своїм Вогнем".
Жертвуючи себе Милосердній Любові, Тереза знову
піддається дії Вогню Духа, занурюється у потоки Любові
Пресвятої Трійці, які обмили її в день її хрещення.
Знаменно, що свята підписує акт Пожертвування себе
нетиповим для себе способом – спочатку ім’я, отримане під
час хрещення, потім чернече ім’я: "Марія Франциска
Тереза". Зануритися свідомо в вогонь Духа Любові,
відчинитися без границь на Життя Христа в нас, це
останній плід її і нашого хрещення.
Інший вимовний жест: тепер буде носити на
грудях своє Євангеліє, текст своїх чернечих обітів і
текст Пожертвування (оригінал дуже знищений!): хрещення,
обіти і Пожертвування себе Любові символічно
з’єднані.
Вона, як "жертва", прагне бути беззахисною
перед Вогнем Духа Любові, і входження Бога ніщо не
повинно гальмувати. Тереза жертвує себе, благаючи
Господа, аби "палив її безперервно", аби виляв на неї
безмежні потоки Його чуйності – як потік або як океан,
який заливає раковину, наповнює її, втягує в
безмежність.


|