2. Мализна і вбозтво

 

  

 

Проповідники часів Терези, за свідченням матері Агнеси, найчастіше впадали в першу крайність, тобто у "фальшиву надмірність": "Говорила мені, що жодна почута нею проповідь про Пресвяту Богородицю не порушила її. (...) Якою недоступною показують Її нам священики. Добре є говорити про Її привілеї, але передовсім треба, щоб ми могли Її наслідувати. Для Марії наслідування є милішим, ніж подив; Її життя було таке просте! Яким би красивим не була проповідь, якщо від початку до кінця ми змушені видавати окрики подиву: Ох!... Ох!, швидко збайдужіємо. /…! Як я люблю наспівувати Їй: Ти показала всім вузьку стежку до Неба / Завжди практикувала самі покірні чесноти" (DE 23.8.9).  

Цитуючи два рядки своєї поезії, Тереза рішуче противиться "тріумфалістичним" проповідям, які показують лише велич і привілеї Марії й опираються найчастіше на євангельські апокрифи, переповнені чудовістю і надзвичайністю. Тим крайнощам Тереза протиставляє Євангелії, яке показує Марію в усій  Її простоті, звичайності, близьку нам і можливу для наслідування. Тим самим знаходить найбільший, забутий проповідниками привілей: вбозтва і мализни, так характерних для земного життя Ісуса і Марії. Її відкриття збігається з відкриттям св. Франциска з Ассізі, про яке святий пише до святої Клари: "Я, малий брат Франциск, хочу йти дорогою життя і вбозтва нашого Господа Ісуса Христа і Його святої Мами". Для малої святої, як і для Бідачини, слова "малість" і "вбозтво" виражають ту саму дійсність: серце Євангелія, місце зустрічі та найінтимнішої єдності з Ісусом і Марією. 

У той час, як проповідники, показуючи лише "найбільшу славу" Марії, робили Її далекою і неможливою для наслідування, Тереза відкрила в Євангелію Її як близьку нам у своїй мализні та вбозтві: "Роздумуючи над Твоїм життям у святому Євангелію, / Осмілююся глянути на Тебе і наблизитися до Тебе. / Вважати себе Твоєю дитиною для мене не важко, / Бо бачу Тебе смертельною і, як я, терплячою" (P 54/2). 

Тереза ще раз прочитала всі фрагменти Євангелія, у яких присутня Марія, беручи ключем читання акт Любові "люблю Тебе". У такий спосіб Святий Дух включає її відразу в усі об’явлені нам таїни: від таїни Втілення до таїни Хреста. Це виключно таїни Вбозтва, в яких, за словами святої Клари, "вбога Діва обнімає вбогого Христа", "кохаючи Його повнотою своєї Любові". 

З точки зору Любові Тереза знаходить справжнє значення виразу: "numquamsatisdeMaria", "ніколи забагато, якщо йдеться про Марію". Висловлює це тоді, коли в новіціаті пише листа до своєї кузинки Марії Герен, яка має постійні скрупули: "Не бійся любити занадто Пресвяту Діву, ніколи не будеш Її любити достатньо; й Ісус буде задоволений, бо Пресвята Діва є Його Мамою" (L 92). Саме так відповідав св. Людовик "побожним людям, наповненим скрупулами", які боялися дуже сильно любити Марію, щоб не скривдити Ісуса, бо саме в Ній і разом з Нею ми завжди любимо Ісуса. Таким є значення цього "ніколи забагато": йдеться про Любов, а не про вигадування нових привілеїв.