3. Символи материнської любові Марії

 

 

Прочитавши останній фрагмент, де Марія стоїть під Хрестом Ісуса, Тереза закінчує свій вірш: "Незабаром на Божому небі побачу Тебе, / Де пісні святих про Тебе заповнюють простір, / На світанку мого життя Ти усміхнулася мені; / Усміхнися знову, бо вже надходить вечір!... / Після земної темряви мене не непокоїть Твій блиск, / Я розділяла Твоє терпіння і важку посуху… / Тепер у Твоїх ніг прагну співати гімн радості: / Чому кохаю Тебе, Мамо? – бо я Твоя дитина!" (P 54/25). Ці вірші були написані в травні 1897 року. Через кілька днів на перших сторінках рукопису С Тереза розповість про своє страшне випробування віри, яке розпочалося рік назад, і предметом якого є існування Неба. Про свою поезію скаже: "Коли оспівую щастя Неба (…), то оспівую те, в що хочу вірити" (C 7v). Це героїчне підтвердження існування Неба. Тереза говорить, що в славі Неба назавжди залишиться дитиною Марії, співаючи на Її колінах на протязі цілої вічності "люблю Тебе". Водночас подає своєрідне резюме свого земного життя, від початку до кінця охопленого материнською усмішкою Марії. Для Терези Марія є передовсім Панею Усмішки, а її усмішка, яка освітить увесь світ, є одним з найкрасивіших відблисків усмішки Марії.  

У рукописі А кармелітка описала цю "усмішку" Марії "на світанку свого життя". Глибоко травмована в дитинстві смертю своєї мами, потім втратою своєї другої мами, сестри Поліни, яка вступила в Кармель, Тереза була зцілена материнською усмішкою Марії; це зцілення, яке буде повним завдяки "Благодаті Різдва" і буде підтверджене в костелі Матері Божої Переможної в Парижу: "Пресвята Діва МаріяДала мені відчути, що це справді Вона посміхнулася до мене і зцілила мене. Я зрозуміла, що Вона чувала наді мною, що я була Її дитиною, й тому могла тільки називати Її "Мамою", бо це мені здавалося ще ніжнішим, ніж Мати….. Я так гаряче просила, щоб Вона завжди оберігала мене й невдовзі виконала мою мрію, ховаючи мене у тіні Свого дівочого плаща!... Ах! це було одним із перших моїх дитячих прагнень... Підрісши, я зрозуміла, що саме в Кармелі зможу справді знайти плащ Пресвятої Діви Марії й що саме до тієї життєдайної гори були скеровані всі мої прагнення…….. Також я благала Матір Божу Переможну віддалити від мене все, що могло б кинути тінь на мою чистоту…" (A 56v-57r). 

Саме у такий спосіб, без жодних надзвичайних ознак, Тереза глибоко зазнає материнську любов Марії й відповідає на неї всією своєю дитячою любов’ю. Та любов, яка називає Марію "Мама", а не "Мати", не є сентиментальністю чи інфантильністю. Так само буде тоді, коли Тереза назве Бога "Татом", то спонтанно відкриє всю силу Ісусового "Абба". 

Аби виразити цей зв’язок між дитиною і її Мамою, Тереза звертається до символу плаща і фати Марії. Вступає в Кармель, аби сховатися під покровом дівочого плаща Марії. Інтенсивно це переживатиме в новіціаті: "Я була повністю схована під покровом Пресвятої Богородиці" (DE 11.7.2). Незабаром порадить Селіні повністю довіритися Марії: "Добре сховайся під покровом Її дівочого плаща, щоб освятила Тебе повнотою дівоцтва!..." (L 105).