6. Співучасть у Таїні Втілення

 

 

 

Повністю віддаючи себе Ісусові, Тереза приймає Ісуса, який повністю їй віддається у безмежній величі Своєї Любові, яку символізує океан. Тереза пише до своєї настоятельки: "Моя люба Матінко, Ви, яка дозволила мені присвятити себе Господу в такий спосіб, знаєте ріки, чи краще сказати океани дарів, які надійшли залити мою душу..." (A 84r). Тереза, як Марія, "може вмістити в себе Ісуса, Океан Любові" (P 54/3).  

Євангельська мализна набирає материнського, типово жіночого характеру. Саме у такий спосіб свята Клара закликала Агнесу з Праги, аби "з’єдналася з найсолодшою Мамою", яка носила в своєму лоні "Того, кого не могло вмістити Небо", аби брала участь у Її материнстві: "Як преславна Діва над дівами носила Його матеріально, так ти, йдучи Її слідами покори і вбозтва, можеш завжди без найменшого сумніву носити Його духовно в чистому і дівочому тілі, охоплюючи Того, який охоплює тебе і весь світ". 

Тереза говорить про це в одному марійному вірші, контемплюючи цю саму Таїну Марії, яка носить Ісуса в своєму материнському лоні. Є не тільки дитиною Марії, але й матір’ю разом з Марією, розділяючи її материнську єдність із Дитятком, яке в собі носить. Як Франциск і Клара, Тереза звертається до Євхаристії: "Ти знаєш, Маріє, що, незважаючи на мою мализну, / Як і Ти, маю в серці Всемогутнього Господа, / Але мої слабкості не лякають мене, / Скарб Матері – це скарб дитини, Кохана Мамо! / Я є дитиною, яка любить силою всією душі, / Чи Твоя любов і чесноти не є також моїми? / Коли до серця приходить Господь у білій Гостії, / Нехай у моєму серці знаходить, Мамо, Твоє Серце!" (P 54/5). 

Одне з найглибших прагнень Терези – зберегти в собі присутність Ісуса. Про це просить Ісуса в акті Пожертвування себе: "Залишися в мені як у кивоті" (Pri 6). У той самий спосіб просила бути, як Марія, "кивотом, що закриває божественну красу Господа" (P 54/8). Марія носила Ісуса у своїй мализні, народила Його у Вифлеємі в своєму вбозтві. Саме у цьому Тереза контемплює велич Марії, її велич Божої Матері біля своєї Дитини: "У кожному домі бракує місця для святих бідняків, / Ніхто Вам, Пречиста Мамо, не хоче відчинити двері. / Місця зайняли заможні! Заледве в стайні / Дано Дівственній Матері народити Творця неба. / О Маріє, люблю Тебе в Твоїх страстях, / Яка ти велика в такому вбогому місці! (…) / Коли чую, як тихенько Боже Слово квилить, / Коли бачу, як Творець у пелюшки сповитий… / Маріє, не заздрю ангелам у цю хвилину / Їхній Бог є моїм Братом, це вершина розкоші! / Люблю Тебе, бо ти, Найсвятіша, на земному березі / Небесну квітку з Божого натхнення виростила (…)" (P 54/9-10). 

Для Терези, як і для Франциска, Таїна Ясел завжди присутня: у ній проявляється з’єднання Марії зі Своєю Дитиною, приклад нашого з’єднання з Ним в Євхаристії, в якій Він є "ще меншим, ніж у стайні" (RP 2, 5r). У цьому світлі Тереза писала до Селіни: "Треба, аби в цьому році ми дали багато священиків, які зможуть любити Ісуса!... які Його будуть торкатися з тою самою делікатністю, з якою Марія торкалася Його в колисці" (L 101). Саме про це просить Марія для майбутнього священика, семінариста Моріса Белльєра, свого першого духовного брата: "Навчи його, з якою любов’ю ти торкалася Дитятка Ісуса і огортала Його пелюшками, аби Він міг приступити до святого Вівтаря і піднести в своїх руках Царя Неба. Ще прошу, щоб ти зберігала його під своїм дівочим плащем" (Pri 8).