Тереза і таїна Марії  

 

Франсуа-Марі Летель OCD 

      

Незадовго до своєї смерті, у травні 1897 року, в довгому вірші "Чому я люблю Тебе, Маріє" (P 54), Тереза показала, яке місце у її житті займала Марія. Це її останній вірш, вид марійного заповіту, написаний на прохання сестри Марії від Пресвятого Серця, її рідної сестри Марії, для якої вона написала у вересні 1896 року свій шедевр, другий автобіографічний Рукопис.  

Обидва тексти тісно поєднані між собою. Це молитви до Ісуса (Рукопис А) і до Марії (Р 54) зі спільним приспівом "люблю Тебе". Цей акт любові, який Тереза хотіла поновлювати "з кожним биттям серця… безконечно" (пор. Pri 6), був її останнім словом, вираженим останнім подихом. Тереза померла з молитвою до Ісуса: "Мій Боже, люблю Тебе". Це фундаментальне "Ісусе, люблю Тебе", яке просвічує всі твори Терези, не є сентиментальним виразом, а самим актом любові, через який Святий Дух вводить її в інтимне життя Пресвятої Трійці. Тереза пише: "Ох! Ти знаєш, Божественний Ісусе, що люблю Тебе, / Дух Любові охоплює мене Своїм вогнем. / Люблячи Тебе, притягую також Отця" (P 17). 

Невід’ємним від акту "Ісусе, люблю Тебе", є такий самий акт любові до Марії: "Люблю Тебе, Маріє". Це великий приспів марійної поезії Терези. Проголошений вже в назві, постійно повторюється за кожним віршем, роз’яснюється іншим приспівом: "Я Твоя дитина". Цей вірш є марійним доповненням Рукописів і завдяки ньому можемо спробувати показати місце Марії в житті Терези і в її духовному навчанні. 

 

1. Актуальність марійного навчання Терези  

2. Мализна і вбозтво 

3. Символи материнської любові Марії 

4. Найтісніше з’єднання з Ісусом 

5. Від обітів до Акту Пожертвування себе 

6. Співучасть у Таїні Втілення 

7. Паломництво віри разом з Марією 

8. З Марією у стіп Хреста 

9. Марія є найбільшою тому, що залишається найменшою