4. Безкомпромісний опір

 

 

Поняття "боротьби", яке використовує Тереза, добре окреслює її реакцію на напади сумнівів. Не задовольнялась пасивним терпіння, а мужньо боролась, застосовуючи – по черзі або одночасно – чотири захисні "механізми": безкомпромісний опір, тактику "втечі", афірмацію своєї віри, надію на Бога.  

Постава Терези в ніч сумнівів є образом добре захищеної фортеці. Цей образ нам навіюють її слова: солдат, війна, зброя тощо (і це не лише в текстах з кінця 1896 року), і також через силу душі, докази чого подає протягом усього періоду випробування. Можна сказати, що це нездоланна фортеця на високій скелі. Ніщо їй не зашкодить "стояти на місці, ні нащо не зважаючи"; ні, "вона не поміняє своє місце" (B 5v). 

Тереза стійка у своїх рішеннях. Вона описує силу нападів "ворога" (C 7r), висловлюючи, всупереч собі, надоїдливі сумніви: "Якщо нема вічного життя… Але хіба є… а навіть напевно!" (DE 5.9.1). Тут не йдеться про тріщину в оборонному мурі, бо відразу говорить "хіба". Не хотіла віддати "ворогові" (C 7r) навіть найменшої частинки правди, яку отримала і зберігала у вірі. Захищається з усіх сил. Одного разу вранці, після особливо важкої ночі, звіряється: "Я відбила багато спокус…" (DE 6.8.1). 

Безкомпромісний опір Терези є дуже мужнім тому, що випробування її віри тривало дуже довго, було дуже сильним і почалось раптово. Тереза не зазнала поступового надходження мороку, в якому правди віри помалу затираються, щоб непомітно перейти в ніч, як у випадку Ренана. Щось таке не могло трапитись з Терезою: це було неможливо. Неможливо з огляду на її чуйність і життєдайність віри. "Я наче стражник, який спостерігає за ворогом з найвищої башти укріпленої фортеці" (C 23r). Окрім досвіду віри, про який ми вже розповідали, чисельні страждання, з якими вона боролась протягом усього свого життя, особливо хвороба батька, ввели її у внутрішню боротьбу, щораз більше зміцнюючи у вірі в Бога і в непохитній довірі до Нього. 

Правдою є, що вона мала щастя виростати серед виняткової віри; але чи її віра, щоб зміцніти, здобути силу і зрілість, які в ній бачимо, аби залишатись "живою і ясною", могла уникнути боротьби з тисячами нагод до сумнівів і невіри, до яких кожне життя, навіть те, яке найбільше бережуть, створює ситуації? Та, яка "завжди шукала тільки правду" (DE 30.9), на своїй дорозі зустріла труднощі, які відхилили перед нею споглядання оточуючого світу, особисті рефлексії над отриманими знаннями і її власні відкриття… Здається, що помітила деякі проблеми… Жаліє, що не може поділитись відкриттями на тему тлумачень Святого Письма, які вважає недосконалими (DE 4.8.5). Знаємо, з якою ревністю усе своє життя вона шукала поглиблення правд віри, ще задовго до лекцій о. Доміна, який називав її своїм "малим учителем" (A 37v). 

Книжка о. Арміньйона дала їй глибші знання "таємниць майбутнього життя" (A 47r). Але найбільше вона черпала з Євангелія. 

Солідна і суттєва формація, позбавлена звичайної цікавості та інтелектуальних спекуляцій, ставала живим скарбом, який вона захищала завзято й відважно. Вона дуже дбала про інтегральність віри. Все поставила на Бога. Так культивувала віру, що вона стала її власною субстанцією, віра Терези здобула силу живого, здорового й розвинутого організму. Нічого дивного, що стає нездоланною твердинею. Глибоке вкорінення в Христа і чуйність давали їй солідність будинку, збудованого на скелі, про який говорить Євангеліє (Мт. 7, 24-27).